Ad infinitum

Наполегливі друзі

- Синку, не забудь зустріти свого брата!
- Добре, мамо.
- Поїзд прибуде о 14:00.
- Я пам'ятаю.
- Я пішла.

***

- Алло?, - пробурмотів сонний голос.
- Привіт, Машуню. Розбудив? Вибач.
- Привіт. Не біда. І так потрібно було підніматись.
- Що сьогодні будеш робити?
- Не знаю. Батьки з сестрою поїхали до Ткаченків на все літо.
- На фестиваль не підеш?
- Навряд чи.
- А не хочеш поїхати зі мною? Мені потрібно забрати брата.
- Ні. Вибач. Потрібно займатися прибиранням.
- Зрозуміло. Але я все ж сподіваюся побачити тебе на фестивалі.
- Сань, ти ж знаєш, що я не люблю все це.
- Ну так... Що ж... Я думаю дівчата переконають тебе.
- Ох, не кажи мені нічого! Твоя дівчина вже місяць вмовляє мене іти на цей фестиваль!
- Вона має рацію. Ти і так нікуди не ходиш.
- Ходжу.
- Куди? В найближчу бібліотеку, супермаркет та за Анюткою в садок?
-Сань, ну...
- Я не хочу нічого чути! Фестиваль буде тривати три дні. Я хочу бачити тебе там. І ніяких відмовок. А якщо ти не прийдеш, я перестану з тобою розмовляти!, - хлопець відключив телефон.