Ad infinitum

Фестиваль

Прокинувся я від того, що хтось легко бив мене по плечу.
- Гей, досить спати., - я відкрив очі, і побачив, що наді мною стоїть Саша.
- Котра година?
- Вже майже 6. Вставай і іди одягайся.
- Куди? Навіщо?
- Ми на фестиваль збирались, забув?
- Це ти збирався. Я не казав, що піду.
- Ти мені когось нагадуєш., - тільки хмикнув мій брат, - в тебе нема вибору. Через 15 хвилин чекаю внизу.
Як тільки Саня вийшов, і я знову подумав про те, щоб поспати, мій телефон зголосився. Я взяв його в руки, і на екрані великими буквами світилось повідомлення від Віки: «ЯКЩО ТИ ЗАРАЗ ЖЕ НЕ ПІДНІМЕШ СВОЮ ДУПУ З ЛІЖКА - Я ПРИЇДУ І ЗМУШУ ТЕБЕ ЦЕ ЗРОБИТИ! ЗРОЗУМІВ?» Я розсміявся, написав їй відповідь, і пішов одягатися.
Через півгодини ми дійшли до тої частини пляжу, де відбувався фестиваль. Місце проведення було вдало вибраним: поруч розташовувались численні бари та ресторани, поставлений танцмайданчик для молоді простягався до води. Ще поряд знаходились лавки, з яких можна було спостерігати за безкраїм морем. Хоча по словам брата, дійство тільки мало початись, тут вже знаходилось близько 200 чоловік. Музика лунала звідусіль, і було досить важко кудись проштовхнутись. Ми з братом сіли на одній з лавок. Він пояснив, що треба дочекатись дівчат. Я роздивлявся людей, які проходили повз нас.
- А ось і вони., - раптом сказав Саша і встав.
Я теж піднявся і поглянув туди, куди він показував. В наш бік йшла компанія з чотирьох людей. Першою була Інна. Вона помітила нас і почала махати. Саня помахав їй у відповідь і рушив їй на зустріч. Позаду неї йшла невідома мені дівчина, яку по-хазяйськи обіймав хлопець. А потім я побачив ЇЇ.
POV Марія
Я досі не розуміла навіщо туди йду. Я не люблю голосну музику, я не люблю великі скупчення людей. Але, все-таки, дозволила Інні і Діані вмовити мене піти. Коли ми підходили до танцмайданчика, хтось підбіг до нас, і схопив Діану. Макс. Моя подруга заверещала від несподіванки, але вже через декілька секунд, вони пристрасно цілувались.
- На вас люди дивляться., - закотила очі Інна, а я захихотіла.
- Не заздри, дівчино, - відповіла їй Діана.
- Було б чому, - хмикнула перша., - о, а ось і хлопці., - додала вона, і швидко покрокувала до Сашка.
Діана та Макс обійнявшись пішли за нею, а я повільно крокувала позаду.