Ad infinitum

Допомога

Я сиділа на балконі і дивилась на сонце, яке тонуло в безкрайній синяві моря. Ніжний вітерець обіймав мою шкіру. Літо перейняло свої права у весни, і не дивлячись на те, що була вже сьома година вечора, на вулиці було дуже тепло. Десь недалеко заграла музика. Почався фестиваль. Його проводять кожного року в честь початку літа. Раптово мій мобільний засвітився.
- Алло.
- Ти нас впустиш чи як?, - суворо сказала Інна, і я почула, що поруч з нею засміялась Діана.
- Іду.
Я відчинила двері, і на порозі стояли дівчата. Було видно, що вони довго готувались до фестивалю. Інна була одягнена в світло-голубе плаття трошки вище колін. Широкий чорний пояс гарно доповнював плаття і прекрасно підходив до її чорних сандалій, а вдалий макіяж підкреслював її глибоко-посаджені сірі очі. Її коротке каштанове волосся кумедно стирчало в різні боки, і вона була схожа на ельфа. Діана вдягла червоні шорти у білу крапочку з високою талією і білу сорочку, кінці якої були зв'язані трохи вище пупка. Червоні плетені сандалі на танкетці і чорний обруч в білявому прямому волоссі чудово доповнювали образ. А ідеальні стрілки вдало акцентували увагу на її світло-карих очах.
- Ти ще не готова?, - в один голос спитали мої подруги.
- Я ж казала, що нікуди не піду.
- А ми попереджали, що підеш.
- Мені нема чого одіти, - відмахнулась я.
- Є. Інно, дай їй наш подарунок, - сказала Діана і загадково посміхнулась.
- О, так. Тримай., - Інна простягнула мені пакет з магазину «New Look».
- Що це?
- Плаття.
- Але...
- Іди одягайся, - перебила мене Інна, - інакше ми за себе не відповідаємо.
Я насупилась, але розуміла, що вони просто так не відстануть, тому вирішила піти на фестиваль, але ненадовго.
Дівчата допомогли мені з макіяжем і зачіскою. Я бачила, як вони хотіли, щоб я пішла з ними, тому не заважала їм, але знала, що довго там не буду.
- Офіційно заявляю, що ти виглядаєш неймовірно., - сказала Діана через 40 хвилин.
- Останній штрих, - промовила Інна, і простягнула мені ще один пакет.