POV Марія
Після Сашкового дзвінка я встала з ліжка і поплелась до ванної кімнати. Після вмивання і сніданку я ввімкнула комп'ютер, щоб перевірити електронну пошту. З дня на день має прийти лист про моє прийняття на магістратуру в Британії. Від цього заняття мене відірвав телефонний дзвінок. Тільки я побачила хто телефонує, я морально підготувалася до довгої лекції Інни.
- Алло.
- Привіт, - почала кричати моя подруга радісним голосом.
- Привіт.
- І чому ти сумна?
- Я не сумна.
- Так, я чую. Але це ненадовго.
- Інно, не починай.
- Я нічого не починаю. Ти підеш з нами на фестиваль, хочеш ти цього чи ні.
- Я не піду.
- Підеш. Заперечення не приймаються., - сказала Інна, і швидко змінила тему, - чим сьогодні займешся?
- Потрібно в магазин поїхати, і напевно, в бібліотеку зайду.
- Ми з Діаною сьогодні зайдемо до тебе.
- Добре. Я чекатиму.
- І будь готова до фестивалю.
- Я...
- І я тебе люблю. Бувай., - і не давши мені сказати більше ні слова, подруга завершила нашу розмову.
Я роздратовано кинула телефон на ліжко, і вимкнула комп'ютер. Лист ще не прийшов.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Ad infinitum
Romance- Синку, не забудь зустріти свого брата! - Добре, мамо. - Поїзд прибуде о 14:00. - Я пам'ятаю. *** - Алло?, - пробурмотів сонний голос. - Привіт, Машуню. Розбудив? Вибач. - Привіт. Не біда. І так потрібно було вставати. - Що сьогодні будеш робити...
