Люблю лиш твоє тепло...

Пухнастий нахаба

Поверх одягу натягнутий фартух, рукави закочені, на темне волосся в хаосі, а на обличчі яскрава посмішка. В такому вигляді в приміщенні притулку для тварин з'явився Чхве Субін. Він зупинився, поставивши біля стійки адміністрації велику коробку, і обтріпав долоні. На дерев'яну поверхню він поклав документи. Настрій був прекрасний, повністю відповідав яскравому сонцю в небі.

- Що це ти вже притяг? - хмикнув довговолосий юнак, що стояв за стійкою, і поглянув на папери.

- Новий корм для наших малюків. - ще ширше посміхнувся Субін. - Натуральний з купою вітамінів. Сподіваюсь, їм сподобаються.

- Прекрасно. Лія не буде довбати мені цим мізки. Та відьма вчора мені цілу лекцію прочитала.

- Взагалі-то це твоя робота, Бомгю. - Су підняв одну брову і схрестив руки на грудях. - Я прийняв посилку лише тому що зустрів кур'єра по дорозі. Але потрібен підпис адміністратора.

- Ну ти ж робиш це з задоволенням, хьон. До того ж, ти все одно потім розставляєш все сам і сам їх годуєш. Я в цьому ланцюжку зайвий. - сказав Гю, ставлячи на документах свою закарючку і протягуючи їх старшому. - Я коли влаштовувався сюди, думав, що моя робота - посміхатися і отримувати за це гроші.

- Хитрий ти. Потрібно мені попросити надбавку, а тобі зменшення зарплатні. Все одно я постійно виконую твою роботу. - хихикнув Бін.

- Агов! Та це останній раз, чесно! - вигукнув адміністратор, приклавши руку до серця. - Не думав, що ти такий злий.

- Я не злий. Просто совість треба мати. - хмикнув Субін і поніс документи кур'єру, що чекав на вулиці.

Попрощавшись з ним, Су підняв очі до неба, мружачись від сонця. Сьогодні був теплий весняний день, віяв легенький вітерець, співали птахи. Субін обожнював весну - пору, коли все прокидається і починаються дійсно теплі дні, коли віяв вітер, але було тепло.

Повз хлопця пройшла сімейна пара, що вела на повідку великого пухнастого хаскі. Су не міг стримати посмішки. Він обожнював тварин і саме тому влаштувався у притулок, аби доглядати за цими прекрасними створіннями. В їхньому притулку лікували бездомних тварин, іноді рятували тих, кого викинули недобросовісні хазяїни. Мало хто розумів його захопленість роботою, але йому було байдуже. Головне, що подобалося йому.

Хлопець зітхнув і поглянув на наручний годинник. Почалася його зміна. Субін ввійшов у будівлю притулку і знову взяв коробки з кормом, аби посортувати.