Люблю лиш твоє тепло...

Нікому не дам тебе скривдити

Отак хочеш не хочеш, але у Субіна з'явився новий сусід. І Субін впринципі не був проти. Він завжди жив один і звик до тиші. Та все ж було трохи нудно. Йонджун виявився тим, поруч з ким нудно не могло бути.

Він часто в образі кота гасав по квартирі Субіна, мов скажений іноді дратуючи цим свого нового господаря. По телевізору тепер нічого крім мультиків вони не дивилися, бо щойно Субін намагався ввімкнути щось інше Джун ображався мов дитина. Су розумів, що живучи з маленькою дівчинкою, Йонджун звик дивитися мультики.

Та одного разу Субіну вдалося вмовити Йона подивитися з ним фільм. Але тільки за однієї умови - фільм мав бути про котиків. Коли Йонджун сказав це Бін не стримав посмішки. У цей момент Йонджун був таким милим. Рожеві губки витягнулися, підборіддя поважно задерте, а брови підняті.

- Чого регочеш? - запитав Джун. - Якщо там не буде котиків, я не буду дивитися.

- Просто ти дуже милий. - сказав Субін, а щічки Йонджуна раптом почервоніли. - Гаразд. Будуть тобі котики.

Розмістившись на дивані у вітальні, вони почали дивитися. Субін приніс куплений у магазині попкорн, цукерки і лимонад і сів, спершись на спинку. Йонджун, як завжди, сидів у позі лотоса, нахилившись корпусом вперед, щоб з відкритим ротом вловлювати сюжет фільму. Бін посміхнувся.

Коли були веселі моменти, Йонджун дзвінко сміявся; коли герої робили якісь дурниці, він голосно коментував; коли в кадрі з'являлися люди, Йон смішно фиркав. Субіну дуже подобався його сміх, він був дзвінким, щирим, наче дитячим. Йонджун хоч і пакостив часто, Бін бачив у ньому мале дитя, яке просто не навчили бути людиною. Все, що пов'язувало його з людьми, крім зовнішності - він вмів розмовляти. Все інше були котячі повадки, які робили його ще милішим.

Субін з радістю його вчив всьому, що умів, відчуваючи себе справжньою матусею. Одного разу вони разом робили млинці. Йонджун голосно з чогось реготав, паралельно розміщуючи тісто для млинців. Воно розляпувалося по всій кухні, потрапляло на одяг, обличчя і волосся хлопців.

- Йонджун! - насупився Субін. - Ти робиш безлад! Заспокойся і не калатай так сильно вінчиком.

Коли Бін відвернувся, Йон передражнив його, показавши язика, і отримав ложкою по лобі, адже Субін все побачив у відображенні на скляній поверхні шафки.