Люблю лиш твоє тепло...

Що це за...?

Хоч з Субіном Йонджун почував себе комфортно, сидіти довго в чотирьох стінах було меганудно, тому Субін нарешті вирішив вивести його "в люди". Минув місяць з того часу як він востаннє купував продукти, адже Бін завжди купував багато всього наперед і, так як жив сам, з'їдав все дуже повільно і вистачало надовго. Та тепер у нього з'явився ще один житель, якого потрібно було годувати. Хоча іноді він обходився котячим кормом.

Потрапивши в торговий центр, Йонджун ніби опинився у казковому світі. В такому місці він був вперше, тому все для нього було в новинку. Субін ледве встигав слідкувати за ним, адже Джуні був наділений великою непосидючістю і жагою до пригод.

В один момент Субін затримався біля вітрини з тортами. Йому хотілося влаштувати ввечері чаювання знову під перегляд якогось фільму. Тим часом Йонджун залишився без нагляду і почав бродити по великому приміщенню в пошуках чогось цікавого.

І знайшов. Ноги занесли його до рибного відділу. Хоча насправді не лише ноги, а й рибний запах, який так сильно його приваблював. А у рибному відділі - акваріум з великими рибами. В очах Джуна мало не з'явилися сердечки. Він підскочив до акваріума і почав із цікавістю розглядати рибу, мимоволі облизнувшись. Зіграли котячі інстинкти і він протягнув руку, щоб впіймати велику рибину, але його схопили за зап'ястя і потягнули геть.

- Я просив тебе не відходити від мене! - невдоволено озвався Субін, тягнучи його за руку у бік каси. - Чому не слухаєш?

- Пробач... - надув губи Йон. - Колишні господарі теж не дозволяли ловити рибку з акваріуму. Це погано?

Субін зупинився і зітхнув. Йонджун дивився на нього невинними, але засмученими очима. Біну стало його шкода. Згадка про колишніх господарів все ще була болючою.

- Котику, твої колишні господарі не дозволяли, тому що та рибка теж була їхнім домашнім улюбленцем. Я правий?

Йонджун кивнув.

- Ну от. А ця риба коштує дуже багато. І якби ти її впіймав, то мені б довелося за неї платити. І тоді було нам не вистачило грошей на інші важливі продукти.

Джун знову задумливо кивнув і поглянув йому в очі.

- Я все зрозумів. Вибач, Субіні. Я не знав.

- Все гаразд. Просто не відходь від мене. - сказав Субін потріпавши його біляве волосся. - А раптом десь для тебе буде небезпечно? Я зможу захистити тебе тільки якщо буду поруч.