Люблю лиш твоє тепло...

Новий житель

- Надовго хочеш у відпустку? - запитала дівчина-менеджер з фіолетовим волоссям, рухаючись у бік кабінету.

- Я минулого року взагалі не виходив у відпустку. Ти мені обіцяла все об'єднати в один рік. - відповів Субін.

- Виходить два місяці. А не забагато? - дівчина повернулася до нього, посміхнувшись, і в очі кинулося безліч пірсингу на губі, брові та на крилі носа.

- Нормально. Ліє, я більше року не відпочивав. Маю повне право. І ти обіцяла. - хмикнув Бін.

- Та маєш, маєш. Я жартую.

Опинившись у кабінеті, Лія сіла за стіл перед великим комп'ютером. Крім робочого столу в її кабінеті було багато незвичних речей. В неї за спиною висів великий ловець снів, на столі стояла статуетка якогось буддистського монаха, привезена з Індії, на стіні зліва висіла велика картина з морським пейзажем, а справа - самурайський меч. Все це на перший погляд взагалі не пов'язувалося, але, на диво, зовні виглядало органічно. Саме через ці всі предмети Лія і отримала від Бомгю прізвисько "відьма".

Субін сів навпроти неї, протягнувши документи, а дівчина почала щось активно друкувати. Клавіатура переливалася різними кольорами, додаючи кабінету якоїсь атмосферності. Звіряючись з документами, Лія заповнила бланк на комп'ютері і пустила на друк.

- Візьми з принтера і постав підпис. - сказала вона. - Ти підготував стажера для заміни?

- Так, я працював з Техьоном. Він дуже здібний. Тому не хвилюйся. - відповів Бін, ставлячи свою закарючку.

- Це ти маєш хвилюватися. - посміхнулася Лія. - Ти тут для всіх наших вихованців як мамця.

- Я не хвилююся. Я довіряю Техьону.

- От і чудово. В такому випадку з завтрішнього дня у тебе починається відпустка. Гарно відпочинку.

- Дякую, нуна. Бувай.

Відпустка для Субіна була не просто відпочинком. Це ще й розлука з його улюбленими вихованцями, але він розумів, що такий довгий час без відпочинку може нашкодити йому. Тому хлопець з деяким сумом покинув будівлю притулку.

- Ти хоч заходь іноді. А то цей, Техьон мене лякає. - сказав на прощання Бомгю. - Мені навіть здається, що всі наші вихованці будуть впісюватися при його появі.

На це Субін розсміявся.

- Обов'язково якось зайду. Не знаю як житиму всі ці дні без твоїх жартів. - відповів він, змусивши Гю гордовито закинути підборіддя.