І так. Цього ранку все ніби стало на свої місця. Всі хто померли - воскресли, все розбите - полагодилося.
Єдине після вчорашньої ночі залишилося. Два небесних створіння лежали в одному ліжку.
Першим прокинувся демон. Йому дісталося не так сильно після активної ночі. Він думав над тим, що буде далі, хоча йому повинно бути всеодно, він переживав за свого ангела. По правилам небес та аду демони могли спати з усіма, а янголи ні з ким. Всі ці формальності про недоторканність ангелів, про їхню суцільну чистоту і святість.. Ніхто не зважав на ці правила, але панівна верхівка ангелів завжди топила молодших по званню. Вони самі могли спати з кимось хоч кожного дня, але інших карали жорстоко та невгамовно. Під їхню тяжку руку міг попастися і Азірафаель. Треба було подумати, як цьому запобігти.
Але зараз Кроулі просто насолоджувався моментом. Він протягнув руку і ніжно погладив біляві кучері ангела. Нахилився поцілувавши лоб друга і піднявся на кухню.
Але схоже, цю ідилію перервали занадто рано. В двері постукали. Демон завмер в очікуванні. Постукали знову вже з більшою силою. Кроулі все ж таки підійшов відкрити.
У вході стояли два незнайомих йому Архангела, ім'я якого Кроулі не пам'ятав.
- Ну привіт, Азірафаеле.- перед собою вони бачили не демона, а ангела. Все-таки Кроулі вигадав як забезпечити безпеку коханому. Він поміняв їх тілами.
На нього накинули якийся мішок, зав'язали руки і потягли до небес. Тим часом, як Азірафаель в образі демона спокійно собі спав.
***
- Та чорт його забирай! - бісився Гавриїл. - Як можна бути такими ідіотами? Ви що, не відчували, кого за собою тягли? Як можна було не розрізнити його ауру? - репетував архангел, дивлячись на підло усміхненого демона.
- Вибачте, сер, ми не відчули в його аурі чогось незвичного і..- їх перебили.
- Та мені плювати! Ну нічого. Зараз Азірафаель сам сюди прибіжить. Ми відправимо йому смс, що його дружок в заложниках! - тріумфально сказав він.
Кроулі всміхнувся.
- Нічого в вас не вийде.
- Чого б це?
- Ангел не користується сучасними телефонами.
- Та то не проблема, подзвонимо йому.
В цей час в бібліотеці задзвенів старий, як все життя, телефон, але ніхто не брав сліхавку.
- Чорт, може він вже знає, хто йому дзвонить?
- А може його немає вдома? - підкидали припущення інші ангели.
- Цілком... Та він точно спить вдома у цього гидкого демона!
- Ну-ну. - сказав Кроулі, нервово дряпаючи пальці на зв'язаних руках.
***
Азірафаель дозволив собі довго лежати в ліжку коханого. Так довго, що замислився, а де сам Кроулі? Він що, просто пішов? Від таких думок скрутило шлунок. Він різко встав з ліжка. Сходивши на кухню та в інші кімнати, і не знайшовши там демона, він повернувся до спальні і почав одягатися. "Поговоримо з ним пізніше" - от, що подумав ангел. Аж тут загудів телефон. Телефон Кроулі лежав на тумбочці біля ліжка і Азірафаель не втримався, щоб подивитися на екран. Звісно, він вмів ним користуватися, але вважав за краще користуватися своїм раритетом. І від побаченого він мимоволі відсахнувся і зойкнув. Треба було щось робити.
***
Кроулі нервово йорзав зв'язаний на стільці. "Ангеле, хоч би ти зараз не біг мені на допомогу. Я тебе прошу, як розумного ангела. Ну здогадайся ж, що це пастка!" - думав Кроулі. Йому зовсім не подобався такий результат подій. Що зроблять з його ангелом? Перетворят в демона? Відірвуть крила? Просто вб'ють? Навіть думати про таке страшно. Кажуть, що демони не можуть любити, але Кроулі вдалося розвіяти ці міфи. Він любив. Звісно, він до безтями любив свого ангела. Готовий зріктися крил, безсмертя, життя заради нього. Але зараз ангел страждатиме. Зараз він поплатиться за вчинки демона, поплатиться за те, що не відштовхнув.
На горизонті погазався запихканий янгол. Гавриїл весело підстрибуючи пішов його зустрічати. Як тільки вони порівнялися, на Азірафаеля надягнулись кайданки, а мотузки Кроулі спали. Демон різко підвівся, щоб побіжати за другом, але його схватило два ангела.
- Азірафаелю!!
Ангел перевів погляд на Кроулі. В його очах читався спокій і теплота. Він мовчав.
- І так, милий мій Азірафаель. Ти порушив закон небес, але відправляти тебе до аду і додавати нам ворогів я не збираюся. - Азірафаель здивовано кліпав на співрозмовника.
- Я відірву тобі крила і викину на землю. - радісно сказав він.
У Кроулі з душі відлягло. От дурень! Це краще ніж вбити, або запроторити в пекло!
- Але для цього, ангеле, я вб'ю твоє тіло. - в руках у Гавриїла з'явився клинок і він різко всадив його в живіт ангелу. Кроулі стикнувся. Він точно був не готовий бачити, як тіло його коханого помирає. Азірафаель навіть не намагався ухилитися. Він спокійно стояв, стікаючи кров'ю, а потім його тіло ослабло і він втратив свідомість. З'явилася його безтілесна душа.
- І як ти відправиш мене на землю?
- О, я не просто відправлю тебе на землю. Я зітру тобі пам'ять, та викину як якийся непотріб у найбіднішу частину землі! Я змусю тебе страждати людським життям!
З цими словами він підійшов до спини ангела та з легкістю висмикнув два його білосніжних крила. Крові не було, бо тіло і так лежало зараз в крові на полу. Кроулі не міг терпіти цього всього. Цього просто не мало статися!
В підлозі дивився отвір. Архангел з легкістю штовхнув туди ангела ногою, і той полетів прямо униз. Кроулі вирвався з хватки ангелів та чкурнув за Азірафаелем. Вони летіли, дивлячись один одному в очі. Ангел шепотів йому слова любові, а демон зачудовано дивився на його лице, яке з кожною секундою молодшало. О ні! Він перетвориться в дитину, і, можливо, я його більше ніколи не побачу! Кроулі вряв руку ангела і поцілував його пальці. Аж тут його щось збило і він опинився в пеклі.
