*** Раннє дитинство***
Азірафаель сидів на голій підлозі, роздивляючись кубики. В будинку завжди було шумно: зазвичай гудів телевізор, були чутні звуки скляних пляшок, суперечки.. але зараз було не так. Зараз було гірше. Це один з тих моментів, коли мама запирала його в дитячій кімнаті, а з вітальні чулися крики та неприємні різкі слова. Батьки кричали і кричали. Мабуть їм було сумно, або вони на нього зляться, або вони на нього образилися і тому заперли в кімнаті. Відперти двері було марно, але дитина намагалася це зробити, надіючись, що колись дістане до ручки. Азірафаеля не звали Азірафаелем. Йому дали ім'я Карл, але чомусь він відмовлявся від нього. В думках постійно вирували уривки спогадів. Але ці розмиті думки про минуле не могли дати йому інформації про те, хто він насправді. Зараз він думав, що він просто найгірша дитина в світі, якщо батьки сваряться і б'ються через нього. А що він зробив? Колись він наступив на нові фіранки.. Батько безперечно заслужено набив йому м'яке місце, але Азі його любив і прощав майже одразу. Натомість в підкірок мозку прокрадалася думка про те, що янголятко просто такий поганий, що заслуговує на покарання. Мама була доброю. Доброю і, мабуть, наївною, що не бачить в синові його погану поведінку. Мама завжди мазала синці їдкою маззю і заклеювала ранки різнокольоровими пластирами. Мама була наївна. Маленький "Карл" затулив вушка ручками. Він не хотів чути, як тато кричить на маму. Чому він на неї кричить, а не на нього? Хіба це не він винен? Хіба це не Азі тільки що розбив зелену пляшку? Хіба не після його незграбності звідти вилилася жовта вода, яка пахла хлібом і чимось різким... Мабуть ця вода була дуже важлива для тата, бо він дуже засмутився. Він відкинув сина ногою до стінки, тому Азі пошкодив ручку. Мама одразу здійняла крик. Мабуть також образилася на поганого сина, але кричала вона не на нього. На нього взагалі зараз перестали звертати увагу. Між цим хвилювання дитини зростало. Він не розумів, що відчуває, і що відчувають мама з татом. Ручка боліла, і мама ще не приходила з їдкою маззю, щоб заспокоїти дивне відчуття яке підкрадалося з грудей до горла. Це було відчуття тривоги, але маленький хлопчик про це не здогадувався. В свої три рочки він вивчив вже весь алфавіт і взагалі йому багато чого легко давалося, наче він це вже знав, але забув і згадував, як тільки йому нагадають.. та зараз, дивлячись на кубики на голій підлозі, він бачив на них літери і не міг розрізнити. Дивився в одну крапку і не міг збагнути, на що саме дивиться.. це було дивне неприємне відчуття, але маленька дитина не могла зрозуміти, добре це, чи погано. Тривога починала переслідувати його постійно..
