Азі повернувся за стійку. Вони провели непоганий вечір в компанії один одного, хлопець майже висохнув від дощу, що й не думав закінчуватися. Але щось було не так. Відчувалася певна слабкість в тілі, сонливість.
- Джиме, слухай... Мені... Я щось втомився... - говорити стало важко, язик почав заплітатися.
- Ти, мабуть, перебрав.
- Віт отного.. коктелю...
- Ну ти ж до цього не пив, тож...
Карл почав завалюватися на бік.
- Тихо тихо - його підхопили сильні руки друга. - Чшшшш... Я тобі допоможу. Тільки не упирайся.
- Що ти.. - думати було важко, шевелитися також. На тіло навалилася тяжкість. - Джиме.. я не хочу до тебе.. додому.
- Нічого. В тебе немає варіантів, сонечко. - на обличчі заграла недобра посмішка. Хлопець взяв під руку ангела і повів до виходу. На вулиці все сильніше періщив дощ. Джим, будучи тепло вдягнутим, не звертав увагу на тремтячого хлопця. Він притис його до стіни Бару та поцілував. Карл не відповідав. Його нудило від будь-яких доторків, хотілося плакати. Руки тряслися, силкуючись відштовхнути загрозу, але слабкість не давала цього зробити. Джим обхопив руками сідниці, з губ перейшов на шию, залишаючи багрові засоси. Карлу залишалося тільки незадоволено, в'яло стогнати. На більше не було сил. Люди бридливо оминали парочку і навіть не здогадувалися, що просто на їх очах, біля нічного бару відбувається сексуальне насильство. Це продовжувалося хвилин десять, поки до підкірку слуху не дійшов звук під'їжжаючого авто. Почалася метушня. Джима відшвирнуло в бік, а знесилений Азі впав комусь в обійми. Він чув, як стукотить чуже серце. Його притискали, як маленьке новонароджене кошеня, якого виловили в річці. На плечі одразу було накинуто піджак із до болі знайомим запахом. В голові пронеслося "Кроулі" і хлопець одразу розслабився, віддавшись такому потрібному сну.
Кроулі притискав до себе змерзлого хлопця. В голові вирувало тисяча думок. Найсильніша думка була: "Покидьок, що торкнувся мого коханого, житиме в муках і помре також в муках". Та зараз треба було потурбуватися за Азірафаеля. Він дрижав, як осиновний листок і майже не тримався на ногах. Акуратно взявши на руки ангела, демон посадив його в машину. Сівши за кермо, він не рушив, а деякий час просто вдивлявся в рідні риси обличчя. В грудях занило. Так хотілося поцілувати ці бажані уста, але він не дозволить собі його торкнутися, поки все не стане на свої місця. Поки Азі не згадає його, Кроулі йому ніхто. І все ж, Змій не втримався, щоб не взяти коханого за руку, поки він їхав до своєї квартири.
Хлопець спав дуже кріпко, тому довелося на руках заносити його аж до спальні. Там прийшлося повозитися, щоб зняти всі мокрі речі та одягти свою чорну футболку. Азірафаель виглядав таким беззахисним .. Цікаво, чому він перефарбувався в чорний і ходить як типічний емо-бой? Кроулі вклав хлопця в своє ліжко і зморено почвалав в іншу кімнату на диванчик, де і заснув.
Ранок видався тяжким. Відкривши очі, ангел спочатку не побачив нічого. Потім, почавши звикати до напівтемряви, він зрозумів, що не відчуває рук і ніг. Знадобилися деякі зусилля, щоб повернути їх до стану рухомості, бо після вчорашнього випитого коктейлю його буквально паралізувало. Сяк-так сівши на ліжку, він сонно обвів кімнату поглядом. Штори були дбайливо завішані, не пропускаючи жодну щілинку. В приміщенні було тихо і пусто.
- Де я? - подумав Карл. А потім почав згадувати моменти з вчорашнього вечора.
- Я що... Вдома у Джима?! - погляд метнувся до свого зовнішнього вигляду. Одна футболка... Його почало трусити від тривоги. ВОНИ ПЕРЕСПАЛИ?! Накатувала злість і образа. Хотілося ридати, аж тут з сусідньої кімнати почулися кроки. Двері відчинилися і звідти виглянула знайома голова. Чоловік тупо дивився на ангела.
- Привіт. - сказав він, помітивши сльози на очах у коханого. - Все добре? Ти пам'ятаєш, що було вчора?
Хлопець заперечно похитав головою. На душі полегшало, коли він побачив Кроулі, а не друга-збоченця.
- Я пам'ятаю тільки як Джим мене.... - договорити він не зміг. Було боляче і якось соромно перед викладачем.
- Я у Вас вдома?
- Будьласка, звертайся до мене на "ти".
Так ти в мене вдома. Не хвилюйся, ангеле, він тебе не встиг скривдити.
- Вибачте мене. Через мене вам більше клопоту.
- Ні, Азірафаелю, ти - не клопіт. - Кроулі підійшов ближче до ліжка.
В очах ангела виднілися тіні. Схоже, він щось пригадував, або ж намагався пригадати.
- Як ви мене назвали?
- Твоїм справжнім ім'ям.
- Але..
- Ти янгол.
- Яяясно... Вибачте, я не знав, що ви не сповна розуму.
- Ти не віриш?
- А ви б повірили?
- Ти б довірився мені, якби я спробував тобі довести?
- Це... Маячня якась.
Демон повільно зняв окуляри.
- Як думаєш, хто я?
Азі не міг відірвати від очей погляду. Кожен раз, коли він намагався його відвести, зміїні зіниці ловили його знову.
- В-ви.. вчитель біології?
Відстань між лицями дедалі коротшала.
- Не зовсім... - він видихнув. Цей подих відчувався тепер на щоці у ангела. Задріботіло серце. Азірафаель чомусь прикрив очі і привідкрив рота, та Кроулі відсунувся, серйозно дивлячись на коханого.
- Азірафаелю, ти маєш згадати дещо.
- Що саме?
- Візьми мене за руку, якщо довіряєш.
Це було божевілля. Вони знайомі кілька днів, але Карл відчував глибоку довіру і прив'язаність до чоловіка. Він не задумуючись вклав руку в простягнуту долину. В ту ж секунду відбувся спалах.
