Let the dark in - Підкорись пітьмі (UA)

Розділ XVII: Слизоклуб

Ледве Герміона почувається достатньо нормально, щоб встати, вони з Мелфоєм сухо розходяться, кожен із них мовчить, поки вони йдуть у різних напрямках.

Її пронизує полегшення, коли він нарешті зникає з поля зору. Поки Герміона дивилася, як він щезав за рогом, її накрило відчуття, яке, вона здогадується, виникло й у нього: ніби вони у пастці.

Герміона свідомо використала себе за наживку, коли домоглася від нього згоди на парі, і вона відчуває тиск Незламної обітниці, але лише цієї ночі вона глибоко усвідомила той факт, що їхні обіцянки утримують їх у одній клітці.

Неважливо, як сильно кожен із них хоче уникати іншого, тому що зрештою жоден не має шляхів відступу. Вони з Мелфоєм зв'язані разом до закінчення турніру, і тепер Герміона починає відчувати, як сильно це перекриває кисень.

Вона гірко жалкує, що згадала при ньому своє дитинство.

Як правило, Герміона не говорить про це. В магічному світі до неї швидко прийшло знання, що маґлів розцінюють, як нудних та примітивних, а при найкращому варіанті — чудернацьких. Тому з неї можна витягти мінімальну кількість інформації про це: її батьки — дантисти. Вони були раді за доньку, коли дізналися, що та — чаклунка.

Ніхто і ніколи не волів дізнаватись більше, не враховуючи рідкісні спантеличені питання про те, хто такі дантисти та чому вони комусь потрібні.

Казати більше відчувається, наче зрада батьків, знаючи, в якому поблажливому світлі їх сприймуть. Її мати й тато — освічені люди та люблять її, і це була не їхня провина, що вони не знали, що ростять дитину із магією в крові. Вони намагалися. І зробили все можливе, на що були здатні. Герміоні відомо, як сильно вони старалися, і як стараються дотепер підтримувати її на життєвому шляху, заради якого вона покинула їх, хай якщо самі ледве розуміють стан речей, та, навіть якби розуміли, однаково ніколи не змогли б стати частиною цього.

Знання цього посилює її відчуття провини за те, наскільки вразливо та задушено вона почувається, коли повертається додому. Це змушує Герміону соромитись того, як відчайдушно вона хоче покинути їх знову, безпідставно злякана, що без її присутності у магічному світі той просто зникне.

Деколи це відчувається так, ніби все було б легшим, якби вони її не любили.

Герміона підіймається до спальні та одразу ж прямує до дзеркала у ванній кімнаті, шукаючи на тілі видимі ознаки того, що зробила. Вона очікує, що матиме зліший чи загартованіший вигляд від акту темної магії, самоканібалізму, до якого вдалася, але у віддзеркаленні її зустрічає старе, знайоме обличчя.