Let the dark in - Підкорись пітьмі (UA)

Розділ III: Випробування вогнем

В день першого етапу професорка Макґонеґел забирає Герміону з Великої зали якраз під кінець обіду. Вони швидко полишають замок та спускаються кам'яними сходами, що ведуть до Забороненого лісу. Макґонеґел малоговірка, ніби не зовсім знає, що сказати. Герміона звикла до лаконічності свого декана, але ніколи не бачила, щоб вона настільки губилася у словах, і мовчання між ними додавало черговий шар до щораз сильнішої тривоги Герміони.

Вони підіймаються на пагорб, і Герміоні відкривається вид на високий стадіон з дерева, який, здається, звели всього за ніч. Десь за межами стадіону чи всередині нього пролунав рев, від якого зледеніла кров. Він не схожий ні на що з того, що Герміоні доводилося чути раніше.

Макґонеґел завмирає і повертається до неї.

— Міс Ґрейнджер, ви — виняткова учениця. Я вірю, що Гоґвортс пишатиметься вами.

У Герміони пересихає в роті, але їй вдається примусити себе коротко кивнути. Вона потопала у тумані страху від початку ранку. Їй здається, ніби груди придавило величезним валуном, який заважає вдихнути, і з кожним кроком, що наближав її до стадіону, гнітюча важкість лиш збільшувалась.

Лунає ще один громовий рев. Здається, ніби саме повітря розривається на шматки.

— Я зроблю все, що зможу, — обіцяє Герміона.

Макґонеґел дивиться на стадіон, потім знову в бік замку і відкашлюється.

— Я вважаю, що вміння мислити творчо часто таке ж цінне, як і навички. І я ніколи не помічала у вас недоліків ні щодо одного, ні щодо іншого, міс Ґрейнджер. Якщо й існує чемпіон, який ніколи не перестане дивувати, то щось мені підказує, що це саме ви.

Макґонеґел кілька разів киває, ніби сама собі, і вказує на велике шатро, встановлене вздовж однієї зі стін стадіону за кількасот цалів від входу.

— Намет чемпіонів. Ви увійдете до нього, отримаєте необхідні настанови щодо випробування і залишатиметесь там доти, доки не пролунає ваше ім'я. Я спостерігатиму з трибун разом з іншими професорами, і, в цьому мене запевнили, неподалік знаходяться фахівці, які забезпечать безпеку чемпіонів, якщо щось піде не так.

Після цієї новини вузол у шлунку Герміони трохи слабшає.

— Дякую, професорко.

Герміона наближається до шатра й помічає, що всередині є кабінки кольорів усіх шкіл, які беруть участь. Вона заходить до тієї, що призначена для Гоґвортсу, і знаходить там тістечка з мелясою, глечик з гарбузовим соком і велике блюдо з фруктами, після погляду на які її починає нудити. Вона навіть не думає про те, щоб пригоститись.