Чорне, біле і крапля червоного

Частина 6

Доки я непритомна чи щось таке, я бачу сон, дивний сон. Я у неймовірно гарній білій сукні на березі моря біжу вздовж берега, а вітер б'є в обличчя, обвітрюючи його. Волосся розвіюється й, я впевнена вже несамовито пахне морем. Я біжу і біжу, спиняючись лише коли побачила арку. Арка була всіяна білими квітами, а до неї прокладена доріжка з пелюсток білої троянди.

Вітер почав вщухати й море більше не бушувало. Навколо ні душі..окрім одного чоловіка. Чоловік одягнений у все чорне, повністю. Я починаю підходити ближче до цього мужчини, не маючи ніякого страху перед ним.

- Агов! Гей! Хто ви? - я продовжувала кричати йому з відстані, наближаючись до нього.

Коли я підійшла достатньо близько, аби торкнутись його рукою, то він почав повертатись до мене. Він повернувся і я побачила..О, боги! Рімо!?

Він щиро усміхнувся мені та ніжно взяв мене за руку.

Я збіса різко прокинулась та піднялась.. Моя голова зараз лусне. Прокрихтівши, я падаю назад на подушку, та роззираюсь навколо. В кінці кімнати в ліжку хтось сидить, та побачивши, що я прокинулась він встав і вийшов з кімнати. Заждіть, це ж був Містер безстрашний!

Якщо тут був він, то це означає, що в будинку Рімо..

Як тільки я про це подумала, в кімнату увійшов Рімо. На вигляд він був дуже втомлений, та навіть пропри це він виглядав неймовірною. Легка щетина вкрила його гострі та яскраво виражені вилиці, темне, наче вугілля волосся було охайно вкладене. А його очі.. його очі глибокі, наче те море з мого сна. Він пристально дивився на мене, настільки, що я аж зашарілась..

- Доброго ранкую. - він сказав це навіть не так грубо, як мені здалось він може говрити з людьми.

- Доброго..- я сказала це так тихо, що стало соромно. Я почервоніла ще більше.

Лалі.. точно! Лалі!

- Лалі?! Як вона!? - я навіть і забула, що ця дитина пережила минулої ночі? Боже, який сьогодні день, скільки днів минуло відтоді?

- Вона в порядку настільки, наскільки це дозволяє ситуація. -сказав Містер безстрашний.

- Це добре..Дякую, еее...- Я розумію, що не можу назвати його Містер безстрашний, тому чекаю, доки він скаже своє ім'я.

- Ромеро

- Дякую, Ромеро.

Закінчивши із Ромеро, я перевела погляд на Рімо, він все продовжував дивитись на мене.