Деліріум

Глава 6

- Містере Малфою, затримайтесь, будь ласка.
Титанічним зусиллям Драко подавив в собі бажання скривитись. Такий тон у Снейпа казав про те, що його затримують не для того, щоб подарувати запізнений на пару місяців подарунок на день народження.
- Тебе чекати? - спитав Блейз, махнувши паличкою, щоб очистити казанок від останку настоянки.
- Ні, йдіть, я приєднаюсь за обідом.
Забіні кивнув, і поплескавши Драко по плечу, порівнявся з виходячими з класа Нотом і Мотегю.
Професор почекав, коли за останнім учнем закриються двері, і перевів погляд на хрещенника.
- Підскажіть, містере Малфою, чому у міс Грейнджер на обличчі красується величезний синець? - голос чоловіка був напружений до меж.
О, тільки не це. Тільки не розмови про Грейнджер. Його нудило вже від цієї дрібної зубрили, яка отруювала йому життя. Малфой не втримався і закатив очі.
- А так як це зробив я, тому що не лишаю можливості вдарити жінок і немічних, то в мене, звісно ж, є на це відповідь.
- Досить блазнювати! - Снейп обійшов вчительській стіл і встав навпроти парти. - Мені чудово відомо, хто це зробив. Єдине, що мені незрозуміло, так це чому міс Грейнджер влаштовувала вечірній променад після відбою!
- Я був у Великій Залі, коли вона пішла.
Кажучі брехню, Драко вже звично закривав свідомість. Снейп міг залізти туди в побачити, що як раз в ту мить він одягався, покидаючи Пенсі.
- Я не можу слідкувати за нею постійно. Ви розумієте...
Він вже практично приготував в голові натхненну промову, але професор його перервав.
- А ти розумієш, що якщо дівча щось замислить і про це дізнається хтось... небажаний, то постраждає не тільки вона, а і ти. Драко, я вже казав тобі що це не додаткове завдання від професора Спраут! Тут ти відповідаєш головою.
Драко немовірно хотілось огризнутися, але глибоко в душі розумів, що професор правий. Це його завдання, а Малфой приділяв цьому недостатньо уваги. Робити вигляд наче її немає і все як раніше - безглуздо, і до того ж не працювало. Всі навкруги намагалися створити жалку ілюзію того, що все під контролем. Але все було в сраці.
Хтось щиро насолоджувався своїм положенням, як Ґойл, хтось приймав судьбу такою, якою вона є, як Блейз. Нічого не було як раніше. Навіть у змогах відволіктись. Навіть стороння дівчина раптом спитала його, чи не влаштує він їй зустріч з Темним Лордом. Хвора сука.
Час подивитись правді в очі - Малфой не зможе просто піти від цього.
- Так, я... - він потер рукою очі, зосереджуючись. - Я знаю. Вона буде під контролем.
- Дуже сподіваюся на це, містере Малфоє, - Снейп стиснув губи, незадоволено дивлячись на хлопця. - І ще. На цьому тижні будуть збори. Ти повинен бути на них присутнім.
Ця заява миттєво змусила вибити з голови всю нещодавно минулу розмову, попутно перетворюючи його у щось неймовірно незначне  і безглузде.
- Навіщо? - слава Мерліну, його голос був твердим, без натяків на страх.
Тому що боятися було чого. Волдеморт рідко хотів бачити Смертожерів у повному составі. Такі події зазвичай супроводжувались не найприємнішими діями. Можливо, хтось провинився, і Лорд хоче влаштувати показову догану. Це зовсім не було добре.
- Не знаю. Мені не звітували, - холодно відповів Северус, але потім зітхнув і додав, - можливо, просто якесь важливе оголошення чи, - він зробив неоднозначний жест рукою у повітрі, - ще щось там. Головне, зосередитись зараз на тому, на що можеш вплинути.
Драко кивнув, все ще розмірковуючи про причини зборів.
- Коли він викличе, прийдеш до мого кабінету - я відкрию доступ для переміщення тут.
- Добре, - промовив Драко, намагаючись прикласти максимум зусил, щоб голос звучав спокійно.
Це було так неправильно. Прямо з Ґогвартсу попадати в лігво Волдеморту. Драко ніколи не відчував німого благоговіння перед школою, однак, хоча б раніше в цьому місці можна було дійсно відчувати себе у безпеці.
Кинувши сумку на місце поряд з собою, таким чином огороджуючи свій особистий простір, він сів за стіл.
- Гей, що там? - спитав Блейз, стурбовано звівши брови на переніссі. - Проблеми?
- Скоро повинні відбутися збори, і я повинен там бути.
Ніж з такою ненавистю різав шматок м'яса, що ледве не проткнув тарілку наскрізь.
- У... у Темного Лорда? - стушувався друг.
- Ні, Забіні, у старост, і Снейп виділив мені пару хвилин свого дорогоцінного часу, щоб особисто про це сказати.
Він знав, що однокурсник не винен у грядущій події, але не міг стримати агресію. Зараз у пригоді була б якась груша для биття.
- Певно, просто хоче похизуватись завойовуванням ще одного міста. Він же марнославна скотина.
Голос друга звучав бадьоро, але Малфой відчував, як напружилися плечі слизеринця. Дідько, не нервуйся, Блейз. Тому що так складно  вірити твоїм словам.
Напевно, - буркнув Малфой, відправляючи до рота шматок телятини і практично не відчуваючи смаку.
- Котику? - Пенсі проповзла під його руку, по дорозі до кабінету трансфіргурації. - Ти виглядаєш засмученим.
Неперевершена констатація факту.
- Угу, - пробормотав він, дозволяючи їй притиснути руку до його плеча.
- Що сталося?
Боже Паркінсон, як же зараз не до тебе, ти б знала.
- Пенс, мила, залиш людину у спокої, невже йому неможна посумувати хоча б декілька разів на рік? - втрутився Блейз, явно помітивши вираз обличчя Драко. - Це все осіння хандра.
Він завжди дивувався, що другу вдається в одну мить переключатися з одного настрою на інший. З такою швидкістю, як Блейз стрибав бо емоціональним пікам, Драко міг тільки розгніватись.
Мабуть, прислухавшись до Блейза, Пенсі, нарешті, вгамувалася зі своїм ефемерним піклуванням і просто йшла мовчки.
Сьогодні у них був перший ща весь цей час урок трансфігурації. Стара карга, певно, була занадто зайнята, щоб проводити заняття. Хоча, кого це взагалі хвилювало? Ґогвартс перестав бути місцем, де дарують знання. Сюди загнали всіх, кого могли, щоб мати можливість безперервно дозирати. Закрили, як щурів у клітці, щоб Смертожери могли все контролювати. Такі, як він сам.
Макґонеґел зайшла до класу своєю фірмовою ходьбою: рівна спина, відточені швидкі кроки.
Обличчя ґрифіндорців практично засяяли побачивши їх декана. Драко закотив очі, зиркаючи на цю картину.
- Добридень, - голос професора був їй під стать - чіткий і строгий. - Рада вас всіх бачити. Сьогодні ми вивчимо в теорії перетворення живих істот у комах. Будьте ласкаві взяти пергамент і зробити конспект.
Кімнату заповнили звуки шкрежучого паперу і ледве чутних незадоволених переговорів студентів, які вже передчували півтори години писанини і омертвілі пальці після пари.
Драко кинув погляд на Грейнджер. Що, якщо Темний Лорд щось скаже йому на рахунок неї? Позбавить від цього ідіотського завдання. Боже, було б неперевершено. Але що тоді буде з нею?
Герміона діловито відкинула довгі волосся з обличчя і прийнялась за написання конспекту. Її кисть швидко пурхала над пергаментом, але лоб прорізала не глибока зморшка - ознака того, що Грейнджер про дещо зосереджено розмірковувала. Як же вона його бісила.
Малфоя дратував сам факт того, що він відчуває до неї хоч якісь емоції. Так, Драко жодного разу не упускав шансу дошкуляти подружці Золого хлопчика, але ніколи не відчував такого явного незадоволення від однієї її присутності.
Повернувшись, він заглянув у конспект Нота, який, підперши щоку лівою рукою, непоспішаючи виводив букви.
- Складність даної трансфігурації заключається у тому, що зміна форми тварини потребує особливої концентрації і при правильній вимові закляття...
Як би не здавалося безглуздим вчитися в той час, коли все навкруги перетворюється на маревно місиво з небезпеки і невідомості, Драко все ж взяв в руки перо і став хоча б намагатися вслухатись в слова вчителя.
Коли продзвинів дзвінок, по класу пройшлося таке нескритне зітхання полегшення, що Мінерва стиснула губи.
- Без беззаперечного і ідеально відточеного слідування теорії, практика неможлива, молоді люди, так що попрацюйте над вивченням всього записаного матеріалу, щоб ми могли відпрацювати закляття хоча б до середини наступного уроку.
Виходячи, Малфой буквально зітхнув з полегшенням, коли уявив, що зараз зайде у свою кімнату, і прийнявши душ, добренько виспиться, проганяючи непотрібні думки з голови. Однак неочікувано почув знайомий голос за спиною і зупинився.
- Професор Макґонеґел, можна вам задати декілька питань?
Пауза. Невже старуха ризикне вести з нею задушевні бесіди?
- Так, міс Грейнджер. Виключно з матеріалу, я припускаю? - хоча Малфой і не бачив вираз обличчя вчителя, але чітко відчував напруження в її голосі.
- Ти йдеш? - спитав Нот, обертаючись, але не зменшуючи крок.
- Йди, я... мені потрібно... - Драко показав на вхід у кабінет, з котрого все ще виповзали втомлені студенти, але Теодор просто пожав плечима і пішов далі.
Вставши біля одвірку так, щоб його не було видно, він прислухалася.
- Я думала, що, можливо ви дасте мені підготувати реферат. Якийсь. На любу тематику, - Грейнджер розмовляла відривками, нервуючись.
- Так... - протягнула Макґонеґел, після чого Малфой почув шелест аркушів. - Ви можете зробити реферат на тему, яку ми сьогодні проходили. Думаю, додаткова інформація ніколи не нашкодить.
- Так! Чудово, - голос ґрифіндорки став більш бадьорим. - Але... може вам потрібен ще якийсь-небудь реферат? По трансфігурації чогось більш складнішого? Можливо, темного? При сьогоднішній ситуації...
От же маленька сучка.
- Міс Грейнджер, - раптом перебила дівчину професор, - я не зможу вам надати дозволу на... на це.
- О... так, я розумію. Все в нормі. Я... буду готувати доклад по Ентоморфіс.
- Герміоно, - Макґонеґел зітхнула, - я прошу вас, не робіть необачних речей. Доки що. Це вкрай небезпечно.
- Так, я розумію. Дякую, професоре.
Остання фраза дівчини пролунала стримано, і в її голосі можна було відрізнити нотки суму. Стукіт підборів становився все більш виразним, і в наступну мить Герміона вийшла, закривши за собою двері, і вскрикнула від неочікуваності.
- Мерліне, Малфоє! Досить підкрадатися!
- Ти дійсно думала, що карга дасть тобі дозвіл на доступ до забороненої секції? Серйозно? - у голосі Драко чітко простежувалась насмішка. - Грейнджер, Макґонеґел ще не дійшла до цієї ступені старечого маразму.
- Чхати я хотіла, що ти думаєш, - підняла підборіддя вище дівчина. - Мені потрібно у бібліотеку.
- Ти нікуди не підкш, якщо я тобі не дозволю.
Він спрешу схопив її за лікоть, але потім огидливо відсмикнув руку, схаменувшись. Герміона відчула, як охолов голос слизеринця, розплескуючи його терпіння.
- Мені дозволила професор Макґонеґел. Її слова проти твого. Чи що, похизуєшся тату і перед нею?
Малфой не встиг оправитись від отрути, бризнувшої в його сторону, як вона вже пішла (рахуючи побігла) в сторону бібліотеки.
Бісова дура.
Та чому ж сьогодні ні один урок не обходиться без неї чи згадки про неї? Тільки що цей день феєрично завоював собі місце в топі найгірших.
Герміона майже не вибила двері у бібліотеку рукою, чим викликала достатньо незадоволений погляд мадам Пінс. Крок, другий, і вона прищурює очі в німому здумінні. Це місце було лиш жалким відголоском тієї бібліотеки. Це помітив би кожен, а Герміона, яка проводила тут найбільшу кількість часу, тим паче.
Підходячи до першого стелажу, вона пробіглась поглядом по фоліантам і закрила очі від спалаху розуміння, який  пронісся в голові.
Напевно, не тільки в неї з'явилось це усвідомлення, так як за спиною почувся стриманий сміх.
- Вони залишили у бібліотеці тільки книги по програмі, і звісно ж, - Малфой взяв один том в руку, - «книги, дозволені Міністерством».
Він настільки добре спародіював єлейно-блювотний тон Амбрідж, що у Греміони той же час прокинувся гнів.
- Ненавижду тебе і ваш табун Смертожерів! Всіх вас ненавиджу!
-  А ну, тихо! Ви обоє! Інакше одному з вас прийдеться миттєво покинути приміщення! - мадам Пінс, як зазвичай, з'являлась просто з нізвідки, озоронюючи тишу в своєму «царстві» так, наче будь-який шум міг зруйнувати його.
- Не варто, - єхидно усміхнувся Малфой. - Я вже йду.
Герміона дивилася йому вслід, спостерігаючи, як задоволення від її розчарування відзеркалюється навіть у ходьбі хлопця: раніше тяжкій і ківпливій, а зараз - лінивій і розміреній
Іспитуючи нервові клітини Пінс на міцність, вона злобно стукнула сумкою по столу і пішла збирати матеріал для реферату.
Малфой був жахливо правий у своєму доводі: більшість поличок пустували, а ті, котрі були заповнені, представляли собою тільки книги по вивчаючим матеріалам і декотрі томи типу: «10 величніших перемог Міністрества Магії за останнє століття», «Шлях до успіху кожного з міністрів від А до Я».
Ніякої додаткової літератури, нічого про позакласні матеріали чи хоча б розширених посібників. Дідько. Всі плани про те, щоб озброїтись підтримкою книг, які завжди давали відповіді на питання, і ,можливо, знайти вихід для себе, а вже потім допомогти Рону з Гарі, пішли прахом.
Задушивши у собі розчарування, Герміона схопила «Розширений курс трансфігурації» і відправилася за стіл - її чекали декілька годин роботи над рефератом. Вона всеодно придумає, що робити, чи вона - не Грейнджер.