Деліріум

Глава 4

Сидячи у Великій Залі і тримаючи у ріці пергамент з розкладом, Герміона вже декілька разів пошкодувала про з'їдену порцію сніданку, тому що ніж швидше очі бігали по літерам, тим більше починало нудити. Перша пара Настоянок зі Снейпом. Вона ще не була готова зустрітися з слизеринцями після ставшогося.
Смикаючи клаптик паперу, Герміона мимоволі згадала обличчя Паркінсон, перекошене панікою.
Як же Грейнджер хотілось вчинити слизеринці таку ж біль, хоча б малу її частину, щоб вона назавжди забула як це - казати такі мерзотні речі.
Після того, як Малфой вихором вискочив із кімнати ґрифіндорки, Герміона лише почула лязг сусідніх дверей і дзвінку тишу, що свідчило про закляття, яке він наклав на стіні.
Вони не перетинались з ним зранку, за що дівчина була неймовірно вдячна вищим силам.
Немов без її участі, погляд сам знайшов Малфоя в натовпі учнів. Він сидів за слизеринським столом, зігнувши руки в ліктях і зчепивши їх у замок. Збоку від нього розташувався Забіні, який щось розповідав другу, а той зосереджено слухав. І судячи з нахмурених брів, йому не зовсім було до вподоби те, що він слухав.
Малфой подорослішав. Герміона переконалася в цьому ще вчора. Колись довготелеса худорлява фігура вималювалась в чоловічий силует з широкими плечима і гострим підборіддям. Ще рік тому в обличчі слизерирця можна було розгледіти дитину, зараз же в ньому не залишилось навіть натяку на дитинство. І хай вилиці покривала ледве помітна щетина, справа була не в цьому. Його очі. Вони вбивали в Драко всю безпосередність, яку хоча б іноді можна біло прогледіли раніше. Холодні і жорстокі, його очі залишалися такими ж навіть в оточенні найближчих.
Цікаво, що йому довелося пережити за останній рік, щоб вкритися таким шаром льоду і позбавитись від будь-якого прояву співчуття? Чи позбутися? Чому тоді вона зараз не сидить десь в ногах Волдеморта і не прохає про смерть, за те що накинулася на одного з слизеринців?
Дурниці. Сковзнувши поглядом по Малфою ще раз, Герміона відмітила, що тон його шкіри зовсім трошки потеплішав, що було помітно у контрасті з його платиновим волоссям, частина яких спадала йому на лоба. Наче сонце майже-майже торкнулось його, але опікшись об холод, той же час відкинуло цю затію.
Зіжмакавши і кинувши лист з розкладом на стіл, немов це був він винен у всіх її невдачах, Герміона вскочила з місця, більше не у стані сидіти у залі і знову ловити на собі запитуючі погляди.
Що вони думають? Що вона повернулася, тому що змінила сторону? Тому що здалася? Ніхто її не питав. Просто тому, що ніхто не знав, чи можна.
Прохолода підземелля трохи остудила запал ґрифіндорки, чому вона була навіть вдячна. Дошкульна ярість була зайвою, особливо враховуючи, що їй прийдеться провести цілих два уроки в компанії зміюк.
Кабінет, як завжди, умовно відокремився на дві частини. Слизеринці сиділи на столах, перемовляючись і сміючись, в очікуванні лекції. Більшість маглонароджених чарівників вже зайняли свої місця, але в цій частині кабінету не лунали ознаки веселощів. Тільки шурхіт пергаментів.
За секунду до дзвоника у клас зайшов Малфой зі своєю делегацією, а його хода висловлювала глибоку нудь, неначе він йшов до місця, роблячи послугу. Самодур.
Погляд професора незадоволено затримався на Старості хлопчиків, який практично запізнився на його урок, але все ж промовчав. Ну звісно, це ж не Ґрифіндор. Їм ще чаювати на одній кухні, по черзі вихваляючи Волдеморта.
Після тієї програної битви, спогади про яку досі ранять серце дівчини, вона нічого не могла сказати про Снейпа. Він перейшов на іншу сторону? Все де залишається темною конячкою? Начхати, він був останньою людиною, якій іона довіряла.
- Пропутимо слова-привітання - я навряд чи радий вас тут бачити, - беземоційний голос професора наче виключив весь шепіт у класі. - Враховуючи, що мені випала така честь - навчати вас у цьому році магії настоянок, хочу сказати, що мені начхати, за яким столом ви сидите, поїдаючи ланч. Поблажок не буде нікому.
Він обвів поглядом клас, наче намагаючись впевнитись, що сенс його слів дійшов до тупоголового казанка кожного.
- Сьгодні ви будете натужно намагатися зварити гідний Тонизуючий ковток мандрагори. Для чого призначена настоянка?
Чиясь рука взметнулася вгору, і Драко навіть не треба було дивитись, щоб здагодатись, чия саме. Однако все ж повернувшись, він подивився на Грейнджер, яка виглядала до смішного загубленою, неначе сама не очікувала такого він себе. Немов зробила це по звичці.
- Як я радий, що декотрі речі не змінюються, не дивлячись ні на що, - іронічно сказав Снейп. - Міс Грейнджер?
- Це зілля повертає закляту людину в нормальний стан, - відповіла ґрифіндорка.
Її голос звучав тихо, невпевнено, а шию покрив рум'янець. Чомусь це змусило Малфоя взбіситись. Ще одне нагадування про те, що все змінилося.
- Не вірю, що вона ще жива, - зі злобою прошепотіла Пенсі, стиснувши руку в кулак, яка лежала на внутрішній частині стегна Малфоя. - Чудово, міс Грейнджер. Я б додав декілька балів вашому факультету, якщо б ви все де до нього належали.
Слова Снейпа пожвавили соизеринську частину класа, пускаючи по рядам насмішку. Тепер щічки бруднокровки спалахнули навіть яскравіше, ніж червона шия. І якщо раніше це була сором'язливість, зараз це була злість. Слабкий відголос того, що Малфой бачив вчора. Мабуть, занадто слабкий, щоб визвати у нього задоволення.
Послухавши основні нюанси виготовлення настоянки і подивившись потрібні інгредієнти, написані на дошці, студенти стали копошитися, починаючи працювати.
Нарізати стиглу мандрагору і потовкти у бронзовій ступці, отримуючи сік...
Герміона відчувала, як очі професора слідкують за її рухами, напевно, підшукуючи ще щось у поведінці дівчини, що могло б послугувати відмінною причиною для чергового підколу.
Додати два літри живої води...
Їй потрібен план. Більше нема часу чекати.
Перемішати тридцять разів проти годинникової стрілки...
Бібліотека. Ну, звісно. Якщо і є спосіб, щоб допомоги Гарі, то де його ще шукати, як не посеред книг?
Вир її думок перервав потік повітря, створений відкритими дверима.
Без стукіту, як до себе додому, в клас зайшла Амбрідж, вдягнута як завжди в нудотно-рожевий костюм, який доповнила до сміху безглузда роза у сидіючому волоссі.
- Професор Амбрідж, - промовив Снейп, стиснувши губи в таку тонку лінію, що почало здаватися, неначе вони зникли з його обличчя. - Щосб сталося?
- Я принесла тобі графік курсів на перший семестр, Северус, - усміхнулася жінка.
- Дякую, Долорес, але не варто було так трудитися - сови у Ґогвортсі ще не вимерли.
- Дрібниці, - махнула рукою вона, неначе не помічаючи глузування у голосі професора. - О, а що це ви вивчаєте?
Амбрідж подивилася на дошку, і Герміона подумала, що треба було достатньо дурною, щоб бачити всі інградієнти настоянки і не зрозуміти, яку конкретно вони готували.
- Тонізуючий ковток мандрагори, - здається можна було почути тихий дзвін натягнутої нитки терпіння Снейпа.
- Я не пам'ятаю цього зілля в навчальному плані, який ви мені приносили, - промовила Амбрідж, не відриваючи від свого обличчя огидну посмішку.
- Правда? Напевно, я додав його вже після.
- Мені здається, що нашим студентам зовсім необов'язково вивчати подібний матеріал. Неначе хтось буде намагатися їх прокляти, знаючи, що вони під захистом Міністерства!
Високе мерзотне реготання заповнило кімнату, і Герміона майже стрималася, щоб не затулити вуха.
- Я врахую, - сухо відповів професор настоянок. - Щось ще? В нас продовжується навчальний процес.
- Виправте вашу програму, професор.
Коли двері за директором зачинилися, Герміона була впевнена, що Снейп щось зробить, але той показував дива витримки і навіть не повів бровою.
Він навчав корисній настоянці без згоди цього узурпатора? Цікаво.
Запечатавши свою настоянку в невеличку бляшанку, Герміона поставила її професору на стіл. Ґрифіндорка була впевнена у тому, що воно безперечне, тому що їй не один рад приходилося варити Тонізуючий ковток, коли вона з хлопцями знищувала горокракси. Хоча, оцінка її зовсім не хвилювала. Здається, вперше Герміоні Грейнджер було настільки начхати на відмітки.
Догляд за магічними тваринами під строгим поглядом професора Граблі Смик пройшов більш менш непогано. Вона розповідала теорію, яку ґрифіндорка вже знала. Але дівчина була рада хоча б на деякий час відключитись і просто проіснувати півтори години.
Коли вона поверталася, закинувши сумку на плече, і вкриваючись від поривів вітру, ґрифіндорка зайшла до замку, її наздогнав хлопець з червоно-жовтим шарфом на шиї.
- Греміоно, - покликав він дівчину, і повернувшись, вона впізнала в ньому Найджела Ворперта, з яким ходила на Нумерологію в позапрошлому році. - Привіт, ти як?
- Жива, - відповіла ґрифіндорка, додаваючи в розумі «поки що».
- Еее... зрозуміло, - знітився хлопець, поправляючи чубчик.
- Слухай, я хотів спитати, точніше... ми всі хотіли б знати...
Ха, «ми всі хотіли б знати». Ми. Наче бідного Найджела відправили до неї як козачка, якого не шкода.
- Хотіл б знати, що відбувається, знаєш. Всі кажуть, що Потер мертвий чи примкнув на сторону Сама-Знаєш-Кого і...
- Воптер, Волдеморт вбив батьків Гарі, - перебила Герміона його незв'язну і дурну промову. - Як думаєш, примкнув чи він до нього?
- Еее, так, точніше, ні. Я хотів сказати, що так, ти права. Але рон Візлі...
- Мерлін, він під Імперіо! Ти дійсно питаєш мене про це? Чи хто там ще цікавиться? Вони бояться самі спитати?
- Ні, Герміоно, всі просто не хочуть приносити тобі незручності, - покачав головою Найджел. - Всі знають, що ти не просто так з'явилася тут.
Їй миттєво стало шкода. На Ґрифіндорі було менше всього студентів. Менше всього тих, кого вдалося залякати чи підкупити, щоб створити ілюзію нормальності. Звичайності. Можливо, вони дійсно не знали, що робити і кому вірити. Вона зітхнула.
- Вибач, Найджел. Ти правий - я тут не просто так. Нічого ще не скінчено. Гарі живий і... і я сподіваюся, що не все втрачено.
Хлопець кивнув, продивляючись назад. Така розмова могла принести великі проблеми, а в особливості розмова з Герміоною Грейнджер. Не бажаючи підвергати його небезпеці, дівчина розвернулася і швидким кроком віддалилась, поки якийсь-небудь Малфой не знайшов їх бесіду    аж надто дивною.
Клас Заклять був ідеально чистим, прибраним, практично немагічним. Таким, яким вона його пам'ятала, коли Амбрідж вела у них ЗВТМ. Вилизані полички, пара картин і все: більше ніяких ознак магії.
Коли Амбрідж «впливла» в клас, по рядам пройшовся ледве чутний стогін - ґрифіндорці вже передчували.
- Любі діти, - вирекла професор тоном, який призначається для п'ятикласників, - вам дуже пощастило вчитися у Ґогвортсі саме в цей час, коли в усьому наступає нова ера. Шторм пройшовся по нашим життям, але заодно забрав з собою все непотрібне в неправильне. Очищення.
Святий Годрік, здається, у цієї жінки просто талант викликати у Герміони найнегативніші емоції. Що за хвора тяга до пафосних промов?
- Сьогодні ми будемо вивчати дуже корисне закляття, - Герміона не здивувалась би, якщо б жаба запропонувала їм чисто теоретично потренуватися у ньому. - Воно називається Тергео.
Почувши це, Герміона навіть втратила дар мови на декілька секунд.
- Тергео, професор?  - пролунав голос Патіл. - Закляття прибирання?
- Насправді, це закляття всмоктує рідини, пил і пісок у чарівну паличку, однако, як ви втстигли відмітити, міс Патіл, його зручно використовувати у побутових цілях.
Воістину, це здавалося якимось жартом. Закляття прибирання, яке при гідному старанні зможе виконати будь-який учень другого курсу. Сміх. Майже істеричний, але не менш мелодійний вирвався з вуст Герміони. Десятки пари очей покосилися на неї, затримавши дихання.
- Ви це серйозно? - спитала дівчина, все ще панічно хіхікаючи.
- Не бачу нічого смішного, міс Грейнджер, - посмішка не покидала лице Амбрідж, але очі перетворились у дві чорні діри, які готові були особисто лишити її життя. - Займаючись дурницями, Ви, напевно заблукали у часі, тому я нагадаю, що у вас зараз йде останній курс, а це означає, що зовсім скоро представники чистокровних сімей будуть шукати собі пару, і таке закляття як Тергео дуже згодиться.
- Це закляття під силу будь-якому дурню, - виплюнула Грейнджер, забувши про веселощі. - Що на рахунок чогось дійсно важливого? Корисного? Захищаючого?
- У новому світі, де кожен член суспільства знає, де його місце, править безпека, і вірте мені, Тергео знадобиться вам набагато більше, ніж будь-яке захищаюче закляття.
От же не можливо було уявити, що стійка посмішка директора також має ліміт терпіння, але судячи по зкривлиному від злості роту, цей ліміт був вичерпаний.
- Світ, у котрому Волдеморт має жагу розтоптати все живе, Ви смієте називати безпечним?
Вона молилась, щоб її слова були матеріальними і побили бісову Амбрідж.
- Мовчати! - зірвалася на крик жінка. - У середу до мене у кабінет на відпрацювання!
Здається, усі студенти хотіли перетворитися на пил, яку всмокче в себе паличка. До кінця пари ніхто більше не сказав ні слова, окрім постійного повторення елементарного закляття.
Коли всі виходили з класу, Герміона почула відривок розмови, де мова йшла про те, що в наступний раз вони, напевно, будуть відпрацьовувати Орхідеус, щоб у вазі на кухні завжди стояли свіжі квіти.
             
                                             ***