Деліріум

Пролог

Сірі дощові хмари покривали небо непроникним полотном, спускаючись усе нижче, наче намагаючись лягти на вістря веж величезного особняка в готичному стилі. Вітер, пропахлий дощем та відчаєм, пробирав до самих кісток, але він ледве міг переплюнути гнітюче відчуття страху і скутість людей, які швидко перебираючи ногами, прагнули покинути межі величного Малфой-менора і якнайшвидше апарувати. Збори Смертожерів закінчилось декілька хвилин потому, і отримавши дозвіл піти, вони поспішали покинути дім, який ввібрав в себе смерть, наче та була матеріальною субстанцією. Здавалось, вона була основною для стін у величезному замку. У колись затишній, обставленій Нарцисою вітальні, залишились на своїх місцях тільки декілька людей, яких Темний Лорд зупинив одним лиш рухом руки.
Северус Снейп зосереджено дивився вперед, очікуючи почути від Волдеморту причину таких засекречених зборів. Він про неї здогадувався. Тим паче, обличчя чоловіка завжди виглядало однаково, тому іноді здавалось, що професор настоянок переживає один і той же спектр емоцій, але лише по щільно стиснутим щелепам можно було розсуджувати про його напруженість.
Що не можна було сказати про чорняву на проти, очі якої наче сяяли благовінням, поки зініці слідкували за неторопливими рухами Лорда. Колись неперевершена жінка, все ж таки зберегла залишки колишньої краси, яку не здатно було вбити навіть божевілля, яке осіло в ній від коренів вій до кінчиків пальців. Однак, темні кола під очима і бліда сіра шкіра видавали нелегкі часи в Азкабані. По іншу сторону від них сиділа пара Малфоїв, які як думав Снейп, були присутні тут тільки на правах власників дому, хоча і цей факт був лиш формальний.
Руки Нарциси були замкнуті в замок і буквально втиснуті в стіл із гренаділу, щоб приховати їх зрадницьке тремтіння: аж надто часто вона бачила, що може статися з людьми, яких Лорд залишав «на пару слів» після зборів. Ясне діло, жінка не хотіла бути наступною.
Звісно, фактично, хазяйка дома нічим не могла визвати гнів Темного Лорда, але вона не відповідала за дії її чоловіка, сидівшого по праву сторону від неї.
Недивлячись на напружений настрій присутніх, Волдеморт навпаки був у гарному настрої. Битва виграна, і хай вони також зазнали втрат, але «улов» був значно ціннішим, ніж декілька десятків власників темної мітки на передпліччі, які були не більше, ніж гарматне м'ясо.
Люди продовжували бунтувати, і битви велись регулярно, зрошуючи землю новою кров'ю, яка здавалось, повинна була вже просочити наскрізь ґрунт. Тепер навряд чи запал опозиціонерів був таким же, коли їх єдина надія на порятунок, їх Золотий хлопчик, був пійманий у полон. Усі вони. Вся трійця була у руках в самого могучого чарівника світу.
Міністерство тепер повністю підчинялося йому. Недивлячись на бунти, люди втрачали залишки надії, і між смертю і покірністю вибирали друге. Це не могло не радувати напівлюдину, сидячого на чолі столу.
- Мій Лорд, - пролунав голос Белатріси, яка тянули руки до свого володаря, але не наважувалась доторкнутися, - ми всі уважно слухаємо.
- Пройшло вже трохи менше місяця після нашої величної перемоги в битві за Ґогвортс, про що я встиг сказати на основних зборах, - почав Волдеморт, віддвинушви крісло, непоспішаючи крокуючи по вітальні. - Але, бути чесним, я не був до кінця впевненний, як саме ми повинні вчинити з нашими найціннішими полоненими.
Почувши це, чорнява разтягла губи в посмішці, яку обурливо було назвати красивою, якщо не знати, чому вона так часто посміхається, чуючи про полонених.
- Гарі Потер... - навмисно задумливо продовжив Темний Лорд. - Звісно, він залишиться найголовнішим козирем у рукаві. Його страта принесла б мені велике задоволення , але набагато продуктивніше буде знищити його на очах у дурних людей, яких він з таким відчаєм вів за собою, наївно вважаючи, що зможе мені протистояти. Це назавжди зламає волю тих, хто ще не встав переді мною на коліна. Це в першу чергу знищить їх саміх.
Повітря одразу просочилося запахом гнилого шаленого тріумфу, яким упивалися двоє з присутніх, не помічаючи, як від нього нудить всіх інших.
- Хлопчик залишиться у полоні, поки вся магічна Англія не буде підкорена. Від великих міст до невеликих селищ. Він залишиться живим, поки не прийде його час. Звісно, якщо це все ж можна буде назвати життям, - усміхнувся Темний Лорд, що неприродньо спотворило і без того викривлене лице. - На рахунок зрадника крові... цей виблядок, безсуперечно, заслуговує найболісного кінця, однак, смерть - це лише подарунок для таких як він. Задоволення від неї стирається і забувається з часом, а я бажав би, щоб він мучився вічно.
Волдеморт навмисно витримав паузу, вдивляючись в обличчя своїх відданих слуг, бажаючи призвести більш драматичний ефект.
- Він буде прислужувати. Прислужувати в мою честь. Він буде шавкою в міністерських Смертожерів, і виконувати те, що йому велять. Просто уявіть, наскільки це геніальна думка: поневолити порід Візлі на очах у всіх. Показати їм, що навіть найстійкіші дурні впали на цій війні, навіть якщо не загинули. І так буде з кожним, хто посміє допустити думку про непокору великому Лорду Волдеморту. Вони всі впадуть до моїх ніг. Живими чи мертвими. Ви не так, Нарциса? - спитав Волдеморт, помітивши її скляний погляд.
  - Безперечно, мій Лорд, - промовила жінка, трошки схиливши голову.
  - Це дійсно геніально, мій господаре, - сказала Белатріса. - Я сподіваюсь, що його жалюгідні батьки, зумівші втекти, побачать, ким теперь є їх дорогоцінний виблядок., і прийдут повстати про нас, - шалений регіт Лестранж заповнив кімнату, відскакуючи від стін.
- Але, чесно кажучи, моя фантазія дещо мене підвела, коли я намагався придумати, ЯК ми могли б вчинити з дівчам - заключною ланкою ланцюга, - Том Редл розмірковував, крутячи чарівну паличку в руках. - І я тішусь тим, що Северус навів мене на чудову думку. Ми повернемо її у Ґогвортс.
- Що?! - темні очі Белатріси збільшилися у декілька разів від жаху розчарування, віддзеркалившисяго на її обличчі.
Окрім неї ніхто не висловив свої емоції наявно, але на обличчях подружжя Малфой можна було без особих зусиль легко прочитати здивування, змішане з нерозумінням у мотивах господаря.
- Але, мій Лорд, бруднокровка сука повинна загинути, вона повинна здохнути як справжня магла, як...
Він перервав промову Смертожерки помахом пальців.
- Белла, моя дорогоцінна Белла, я розумію твою спрагу крові, але це дійсно має сенс. Ґогвортс повинен існувати. Молоді чарівники забов'язані вбирати вірні знання. З малечку в їх голови повинні укладуватися насіння про правильні речі, які потім проростуть в потрібні мені рослини. В Ґогвартс повинні повернутися все учні, що вижили. Підростаюче покоління гнучке, як глина, і хіба не логічно буде тримати їх усіх в одному місці скупчення, маючи відмінний важіль тиску на їхніх батьків? До того ж, враховуючи поразку Ордена Феніксу, навряд чи вчителя кинуть своїх учнів це занадто... по-людські, - останне слово Волдеморт вимовив так, наче мова йшла про найпотворніші речі на планеті. - У війні було повержено багато чистокровниіх чарівників, і моє завдання не викорінити всіх, хто чинить опір, а підкорити їх собі. Як тількі вони усвідомлять, що далі шляху нема, то вони схилять голови.
Підібравши підлогу мантії і відкинувши її назад, Лорд сів на чолі стола, проходячи поглядом по обличчям поплічників.
- Як я вже встиг відзначити, ряди чистокровних сімей рідшають, і ми не можемо зараз розкидатися магією, тому Северус запропонував проявити акт милосердя, і показати світу, що Темний Лорд праведний. Бруднокровки ніколи не будуть стояти на одному рівні з чистокровними чарівниками, але що заважає їм прислужувати? Я давно казав, що занадто рано ельфи повністю замінили людське рабство. Таким чином, бруднокровки завжди будуть під наглядом і не зможуть створювати групи опору. До того ж, - Редл підняв палець вгору, побачивши, що рот Белли вже відкрився в бажанні вимовити свою думку, - система освіти буде змінена так, щоб бруднокровки більше ніколи не відчували себе повноправними членами суспільства. Вони будуть біля ніг. Там, де їм місце.
Северус зловив на собі обурений погляд Лестрандж, та не один мускул на його обличчі не здригнувся під тяжким поглядом правої руки Волдеморта.
- І потім, чи не чудово показати всім, що ще одна ланка із цієї трійці опиналась на нашій стороні? Зараз свідомість цієї магли розпливчасте після катувань, але з часом воно зміцніє, і ми зможемо подивитись, де саме знаходяться її батьки. Маючи настільки сильний важіль, у нас завжди буде рабиня із Золотого тріо!
Останні слова чоловік промовив з такою радістю, котрій позаздрила би дитина, отримавши на Різдво удвічі більше подарунків, ніж очікувалось.
- До того ж,  - він провів крижаними пальцями по вилиці Белатріси, чим викликав тихе зітхання, - завжди можно вдатися до твого плану, якщо нам так буде зручніше. Це ми завжди встигнемо.
- Але, Лорд, як ми можемо бути впевненими у тому, що все йде як заплановано? Хіба Северус буде у стані постійно приглядувати за нею? Це занадто небезпечно, я не хочу, щоб ви постраждали хоть у якомусь сенсі.
Редл опустив погляд, вже достотно не слухаючи свою вірну слугу і обмірковуючи цю думку.
- Навіть не хочу припускати, Белатрісо, що ти можеш думати, наче я не зможу впоратись з наглядом за якимось вісімнадцятирічним дівчам, - пролунав спокійний голос Снейп у тиші зала.
- З учасницею опору! Завзятою учасницею! Яка давно заслуговує смертельне прокляття у груди! - заверещала Белла.
- Яка з неї учасниця опору, коли два її друга в полоні без шансу на порятунок? Це кумедно, - показово пирхнув професор настоянок. - А за допомогою дівчинки ми зможемо тримати дійсно небезпечних людей, наприклад, декотрих професорів у замку, забезпечуючи контроль. І показати, що Темний Лорд може бути милосердним, і...
- Неначе Лорду потрібно піднімати репутацію! Це просто...
- Мовчати! - Волдеморт підвищив голос, перериваючи дратуючу суперечку, і в вітальні той же час повисла дзвінка тиша. - Я подумав, можливо, Белатріса має рацію.
Чорнява пожвавішала, і навіть  лице перетворилося від похвали її єдиного володаря дум.
- Я хочу, щоб ти був зосереджений на більш важливих фігурах у Ґогвортсі, Северус. Нам потрібна людина, яка зможе відстежувати кожний її крок, - продовжив Лорд, стукаючи пальцями по слизькій поверхні стола. - Яке щастя, що у нас ж така людина... Люціус, Драко ж планує закінчувати навчання?
Це питання неначе стиснув усі нутрощі Нарциси у кулак. Титанічним зусиллям волі вона змусила себе не схлипнути. Будь ласка, тільки не це. Тільки не знову.
Ми... ми планували, що він закінчить рік у Дурмстрагі та... - лепетав Люціус, бігаючи очима по кімнаті, немов шукаючи підтримки у старовинних ваз та предметів розкоші, які неначе  потьмяніли від концентрації темної магії в кімнаті.
- Дурниці! Тепер Ґогвортс буде повністю під контролем Міністерства, тому зовсім немає такої необхідності. І Малфой-молодший може бути корисним.
- Мій Лорд, хіба наш син не довів вам свою  відданість, успішно виконавши своє завдання? - голос Нарциси тремтів, погрожуючи от-от тріснути по швах і впасти до подолу її шовкової сукні.
- Вірно, Нарциса. Саме тому я хочу, щоб Драко контролював бруднокровку, а потім заліз в її свідомість та вивудив звідтіля потрібну мені інформацію. Завдяки його тітці, він чудово володіє легліменцією. Чи ти маєш щось проти?
- Що ви, мій Лорде, будь-яке завдання моєму сину - це честь для моєї сім'ї, - відповів за жінку Люціус.
- Чудово, тоді ви вільні. Я дам вам знати, коли ви знадобитесь, - Редл змахнуши пличкою, відкрив двері у кімнату, таким чином випроваджуючи поплічників з їх власного родового маєтку.
Коли ворота із зображенням букви «М» зачинилися, а кроки Смертожерів потонули в шумі літнього, але холодного доща, Белатріса повернулася до Снейпа, прижмурившись.
- Серйозно? Залишити в живих бруднокровку і запахнути її в Ґогвартс?
- На мою думку, я досконало показав переваги цього рішення, а якщо ти не можеш впоратися з бажанням когось катувати просто тому, що втрачаєш розум, то використай будь-якого магла,  - крижаним голосом відповів чоловік, не вважаючи за зайве прибрати волосся з обличчя, по яким стікала дощова вода.
- Не кажи мені про втрату розуму, Снейпе! - прошипіла жінка. - Я буду слідкувати за тобою весь час! Недивлячись на Драко, я очей з тебе не спущу.
Северус хмикнув, розвертаючись до неї лицем.
- Ставиш під сумніви думку Темного Лорда? Ну що ж, може повернутися і вимовити йому свою точку зору, впевнений, він ще не покинув маєток, - сказав Снейп, неабияк снадбивши іронією кожне слово, і не дочікуючись відповіді, апарував.