Серце юної дівчини викрадає дорослий чоловік. Чим це обернеться для цих двох?
-Tu es une chèvre, mais je t'aime
(Ти хоч і козел, але я тебе люблю)
-Що?
-Вчи французьку, - я підмигнула йому і вийшла з кімнати
-Ань, ну не злись. Ми ж як не як пара, чому для тебе така велика проблема пожити разом в одному номері?
-Незнаю, - після того, що я почула про спір, вирішила не підпускати Дениса близько до себе. Ну всяке може бути, - Але нічого не зробиш вже.
Я взяла свою валізу і пішла в номер. Чомусь настрою в мене не було ніякого.
-Ань, ну чого ти така зла? Після вечері ти змінилась. Що сталось?
-Нічого, настрою немає.
-Може в тебе місячні?
-Рокові блін! Не чіпай мене будь ласка деякий час. Я втомилась просто, - я зробила щенячий погляд і обняла Дениса.
-Добре, то я поки піду до хлопців якщо ти не проти?
-Та ні, можеш йти. А я знайду чим собі зайнятись.
Денис переодягнувся і пішов до хлопців, а я вийшла на балкон. В Барселоні сьогодні спекотно, сонце було високо. Як добре, що я взяла багато легкого одягу. Тому вдягнувши фіолетові велосипедки і велику білу футболку яку знайшла у Дениса я подзвонила до Лєнки та Юлі по відеочату.
-Бонжорно, сеньйори.
-Привіт. А що ти така весела? Хіба після перельоту люди не втомлені?
-Втомлені і я не виняток. Дівчата, я вам зараз таке розкажу.
-Оп, після таких слів мені завжди стає страшно і цікаво одночасно. Що вже сталось в нашої проблеми?
-Велика проблема. Обіцяйте, що не будете перебивати і це залишиться секретом.
-Ми могила, ти ж знаєш, - і це правда. В нас була трохи дивна дружба. Ми могли не спілкуватись довго, але наша дружба міцна і ми любимо одна одну.
-Вчора після вечері ми з Денисом залишились двох. Сиділи та розмовляли на кухні, але до його хтось подзвонив. Він спочатку сидів поки я прибирала, але потім різко піднявся і вийшов у іншу кімнату. Я чула лише деякі фрази які мене трохи насторожили. Він з кимось про щось поспорив на гроші і через 2 тижні закінчується спір.
-Я навіть і незнаю, що на це відповісти, - відповіла Юля.
-І це не все. Мова йшла про якесь відео. Денис сказав, що скине його через тиждень.
-В мене є якісь догадки, але я сподіваюсь, що я помиляюсь.
-Ти думаєш, що то був спір на мене?
-Чесно кажучи так. Ти в його питала щось про цю розмову?
-Питала.
-І що він відповів тобі?
-Сказав щоб я не забивала собі голову дурницями. Ну блін, мені і цікаво і страшно трохи.
-Не переживай, все буде добре.
Ми з дівчатами ще трохи поговорили і прийшов Денис, тому я попрощалась з ними. Вечірнє тренування пройшло швидко і легко, тому я сиділа і обробляла фото на ноуті. Денис вийшов з душу і сів до мене на ліжко. На ньому були лише шорти.
-Тобі ще довго?
-Не зовсім, а що таке?
-Хотів з тобою час провести, - він поцілував мене в шию і спускався до ключиці.
-Денис, не заважай працювати. Давай потім, - я ледь не піддалась спокусі і повернулась до роботи.
-Добре, - по його голосу я зрозуміла, що він образився.
-Ден, - я відклала ноутбук і сіла йому на коліна, - глянь мені в очі.
Він зробив так як я попросила.
-Ти образився на мене через те, що я виконую свою роботу?
- З чого ти це взяла?
-Ну судячи з твоєї інтонації і дуже щасливого виразу обличчя, то ти образився. Зараз я все відправлю Андрію і займемося чим ти захочеш.
Він поцілував мене в ніс, а я повернулась до роботи. Поки Денис погладжував мою ногу я до редагувала останнє фото і надіслала все Андрію. Хай викладає все на сайти і сторінки.
-І чим займемося?
-Давай прогуляємось по місту.
-Не запізно буде? А може мене викрадуть, якщо ти відвернешся від мене десь?
-Не викрадуть, збирайся.
-А що мені одягти?
-Ти знаєш, що я скажу, - він засміявся і вийшов з кімнати.
Знаю, скаже йти голяка. Але я дівчинка така, що може реально так зробити. Проте це буде не сьогодні.
К сожалению, это изображение не соответствует нашим правилам. Чтобы продолжить публикацию, пожалуйста, удалите изображение или загрузите другое.
Одягнувшись та зібравши волосся у низький хвіст ми все ж таки пішли гуляти
