У осені очі твої...

11 - Тепер я граюсь

Я лише скинула дзвінок і вийшла на балкон. Сльози самі виривались на волю, а я і не старалась їх зупинити. Я незнаю як перевагою всю цю ситуацію, але потрібно щось з цим робити. Це був мій ПЕРШИЙ ЧОРТ ВІЗЬМИ СЕКС. І при яких обставинах і з ким. Це боляче, дуже боляче.

-Ань, вибач, що я тобі розказала це, але тобі все ж потрібно знати цю правду. Я незнаю як далі у вас буде з Денисом, але якщо що, то я можу бути поряд.

Я обернулась і глянула на дівчину. Напевно й краще, що вона мені це розповіла.

-Дякую, але якщо ти не проти, то я б хотіла зараз залишитись сама. Можемо на днях зустрітись, якщо ти хочеш.

-Добре, номер телефону я залишу на столі. Схочеш, то подзвониш. Я лише за, щоб прогулятись з тобою. До зустрічі, Анна-Соломія.

Я провела свою гостю до дверей і попрощалась з нею. Закривши двері я скотилась по стінці і заревіла знову. За що це саме зі мною відбувається? Чим я це заслуговую?

Телефон знову завібрував, телефонував Денис. Я вирішила відповісти, тому трохи заспокоївшись все ж підняла дзвінок.

-Котеня, привіт. Чому ти скинула дзвінок?

-Забудь мій телефон і забудь взагалі мене. Прошу більше не турбувати, бо напишу заяву про зґвалтування.

-Ти про що? Що сталось?

-Не вдавай з себе клоуна. Я все знаю. Виграв спір? Молодець. Прийми мої найщиріші вітання. Тепер відчепись від мене.

Я вибила і глянула в дзеркало, що висіло напроти мене. Симпатична дівчинка, гарне волосся, очі, губи. Хороше тіло. Чому ця богиня має вбиватись по якомусь придурку?

Я витерла сльози, та підвелась. Трохи роздивившись себе я почала приводити свій вигляд в порядок. Завтра на роботу, потрібно мати хороший вигляд, не буду сьогодні плакати більше. Він не заслуговує моїх сліз.

Прийнявши душ і одягнувшись я вирішила з'їздити до Юлі в кав'ярню. Там завжди була спокійна і затишна атмосфера. Якраз те, що мені треба.

Через декілька хвилин я приїхала на своїй кралі до Юлі. Поставивши машину на сигналізацію я поспішила в заклад. На парковці стояла машина Дані, значить він тут.

-Всім привіт!

Юля майже не перепригнула стійку і кинулась до мене з обіймами.

-Юль, помаліше, ми ледь не впали, - я засміялась і обняла її у відповідь.

-Невже наша мега зайнята подружка все ж наважилась і відвідала наш заклад.

-Та я вже давно збиралась, але все ніяк не було часу. Я взагалі лише сьогодні вночі прилетіла з Іспанії, тому в мене для тебе є подаруночок.

-Оу, подаруночки я люблю, але тебе все ж більше. Дякую, тобі, Ань. Йдемо пити каву.

-А де Даня? Я бачила його машину на парковці.

-Та він вийшов у магазин, скоро має повернутись. Розказуй як тобі Іспанія?

-Чудова країна і люди, все подобається. Думаю цього року можна разок злітати на відпочинок туди, але з тобою і Лєною. Треба ще до її сьогодні заскочити, а то теж давно бачились з нею.

-Та ми такі зайняті чіки, що й погуляти немає коли. Але нічого страшного, щось придумаємо. На брата чи Даню лишу кав'ярню.

-От і чудово.

-А з Денисом у вас там що?

-Все погано, - я покрутила чашку в руках і глянула у вікно, - ми з ним більше не разом.

-Чому? Він щось зробив чи ти?

-Якраз таки й він, а не я. Він використав мене. От і вся історія.

-Розказуй детальніше якщо можна. В якому плані використав? Як це сталось?

Я переповіла їй всю історію, що сталась вчора і сьогодні вранці. Юля все уважно слухала і не перебивала мене. Я бачила як її руки стискались на чашці, видно теж хоче вмазати по морді Гармашу. А може й вбити взагалі.

-Жесть просто, більше нічого сказати не можу. Що ти плануєш далі робити? Ви ж з ним завтра на роботі побачитесь всерівно. Втікати від нього ти теж не зможеш постійно.

-Я знаю і все ж ховатись від нього це дитяча поведінка. Звільнятись я теж не збираюсь через нього. Просто буду ігнорувати його і все. Як на мене, то найкраща помста для людини це ігнорувати її і все. Хай хоч вб'ється, але слухати його відмазки я не хочу і не буду.

-Сильна ти дівчина однако. Я б так не змогла.

-Та я сама в шоці з себе. Я б могла зараз не сидіти з тобою тут, а бити дзеркала і посуд в квартирі. Але згадала, що я богиня. Але скалу чесно, на душі лайно. Якось справлюсь і буду згадувати це як страшний сон.

Ми з Юлею ще трохи посиділи і я поїхала до Лєни. Проговоривши з нею до 1 ночі я поїхала додому. Ми з нею зійшлись на тому, що краще спробувати ігнорувати Дениса. Якраз таки скоро на роботу.

Тепер я граюсь з тобою, Денис Гармаш...

Я вернулась👋
Незнаю чи на довго, але постараюсь дописати цей фф скоріше. Востаннє була нова частина 11 лютого, а сьогодні вже 4 квітня. Майже 2 місяці пройшло, ех(

Всім 36.6 та мирного неба🤍
Слава Україні 🇺🇦❤️