У осені очі твої...

8 - Перші таємниці

Тепер в тебе є хлопець. Аню, чорт побери, в тебе тепер є хлопець!
З такими думками я заснула і прокинулась вранці. Я зарікалась до 23 нічого не робити, ніяких стосунків. Хотілось побудувати кар'єру, а вже потім можна і сім'ю. Коли стався той момент, що все пішло не так?

Я зробила всі водяні процедури та пішла готувати сніданок. Хотілось себе чимось солоденьким побалувати, тому я почала готувати вафлю. Поснідавши почала збиратись на роботу, завтра ми маємо летіти на матч проти Барселони. За кордоном я ще ніколи не була, тому це звичайно ж хвилююче.

Зайшовши в кабінет я побачила букет з гортензії. Він був великим і посередині була записка

"Чи не хотіла б ти сьогодні повечеряти разом? Відповідь чекаю на тренуванні)"

На це я лише посміхнулась сама до себе та взявши камеру пішла на тренування до хлопців. Сьогодні воно має бути легким, оскільки вже завтра переліт і потрібно багато сил.

Хлопці вже починали тренування, тому я взялась до роботи. Через 2 години все закінчилось і до мене підійшов Денис.

-Привіт, сонце, - Денис мене обійняв, - ти подумала над моєю пропозицією?

-Подумала.

-І що ти вирішила?

-Що я згідна, - почувши це він залишив легкий, але ніжний поцілунок на моїх губах, - але в мене для тебе також є пропозиція.

-І яка ж?

-Я сьогодні нікуди не хочу йти, тому повечеряємо в мене.

-Добре, як хочеш. Я згідний.

-І ще одне. Я б хотіла ще запросити свою подругу з хлопцем, Юлю і Даню.

-Добре. Але на наступний раз ми підемо в ресторан і повечеряємо на самоті.

-Воу, Денис хоче щоб ми були сьогодні одні? - я хитро на нього глянула.

-І так і ні. Один вечір можна і посидіти в компанії.

-Ну тоді я піду працювати, а після готувати вечерю.

-Тебе підвезти потім додому?

-Ні, я сьогодні на своїй машині.

-Ну тоді біжи працюй, бджілка Майя.

Я вирвалась з його обіймів і побігла в кабінет. Там я просиділа майже до 5 вечора. По дорозі додому заскочила в магазин і купила продуктів на вечір. Ну а ще я купила 2 пляшечки вина, хай побудуть на всяк випадок. Багато пити не будемо, як не як рано прокидатись потрібно мені і Денису.