Її волосся лиш зливалося з колоссям
Її парфуми пахли краще трав
І біля річки сівши поряд вимогам
Лише холодний вітер обвивав
Тай в темряві не розглядів обличчя
Ні імені, ні правди я від неї не почув
Проте, голос про звабливі мучення
Навіть більше неквапливо розказав
Хотів спитати та у мене не вдалося
Вона втекла, згубившись в темноті
Гірка сльоза пролившись на колосся
Подала шлях у моїй самоті
Чо му ж не встиг я сповістити
Не встиг проримувати всі вірші
Бо як закохався я на віки
То мают чути це усі
Нарешті доторкнувшсь її обличчя
Відчув я промінь у собі
Для цього я б щодня молився
Захотів змінити все в житті
Почув я крики у її душі
Побачив ім'я на стіні
Дізнався її двері потаємно
Та став картиною даремно
Я зміг закрити всі питання
Дізнався шлях куди іти мені
Тепер тільки тонке "Ярема"
Звучало довго в голові
Вона була моїм коханням
На долю вишита мені
А може й страхом, або лихим повстанням
Облита щастям на зорі
Хотів б сказати, що боявся
Та знають принципи лихі
Що звук її прохання
Є найцінішим у житті
І все готовий я зробити
Аби не гаснув сонця пал
Аби на світі разом довше жити
І щоб не раз опладував весь зал
Й не просто так важко писалася
Перша частина цього вірша
Аби я рими підібрала
Ледве не втратила реальне життя
Tena Florey 05.02.23
