Вона була покірною
Покірною собі, думкам і покірною тобі
Та по при цьому була вірною
Вірною собі, думкам і вірною тобі
Його очі були схожі на води
Ну, а запах схожий на трави
Не відчувала ще такої я свободи
І не пила такої болючої забави
Його слова поїдали мене з середини
Ну а запах зводив з розуму ззовні
Не відчувала я такої ще впадини
І не писала вірші тобі любовні
Не дихала я тобою, твоєю наснагою
Твою впертістю, твоєю отрутою
Убила себе своєю ж жалюгідною сагою
Огорнула тебе своєю покутою
Розривала твоє серце на частини
І молилася за твою вічну душу
Не мала твого тіла й третини
Але мріяти про нього мушу
Мушу жити тим чого не маю
Кохати те чого давно не має
І хоч з тобою я щоночі дрімаю
Тебе у мене, на жаль, немає
Мушу писати про пройдені ріки
Затуляти твої зморені вже повіки
Без страху слухати твої доріки
Адже ти мої найбільші ліки
Зрозуміти життя на яке я не варта
Зрозуміти для чого ти в світі є
І хоч твоя розмова відверта
Не знаю таке почуття даремне чиє
Мої почуття не варті й болю
Не варті мурах і твого тепла
Ніколи не відчую твою волю
Навіть коли погубить мене імла
Навіть в імлі я буду кохати
Кохати тебе завжди, повсякчас
Не було ще такої в мене втрати
Коли в мені вогонь тебе погас
21.08.23. 05.05
#TenaFlorey
