хочеш я забуду роки життя
ліси поля а можливо й води
та ніколи не забуду твоїх очей каяття
навіть якщо не відчую омріяної свободия ніколи не забуду ночі
коли тихенько співала на дворі
відчувала парфуми жіночі
та дивилась на ясні зоріа вони були такі схожі на тебе
усміхались мені й обіймали
говорили немає чогось краще себе
а дерева сумні й велетенські дрімалиговорили я схожа на квіти
білі троянди дощем умиті
так люб'язно прагли зігріти
і хотіли щоб стали губи обвиті