а як тобі дивитися у вічі
наповнені страху та жалю
живучи як в оглушеній притчі
хоча нікого зовсім не маню
а як тобі дивитись прямо ярами
вже потім розуміти, що дарма
хіба є щось смішніше драми
в якій померли недарма
а як тобі іти босоніж
коли літають на перах
із каміннями упереміш
стирати ноги б'ючи в прах
а як тобі чекати того
коли у тілі є ненависть
закривати очі чужого
та чинити дурну ласкавість
а як тобі боятись сказати
і знаю, що душа моя чиста
ніколи не буду брехати
не розмикати свої вуста
а як тобі кричати
у туманному світі
та не хочу мовчати
у цьому столітті
а як тобі коли сонце буде в зеніті
і туман розвіється по колу
тоді страхи мої набуті
будуть не вірити жодному слову
а як тобі коли з сильнішими стаю слабкою
мої потоки вітру проникаючи в тіло
розільються на асфальті рідиною
димом, все з якого в серці осіло
