Обійми мене..

Глава 14.

Я прокинулась.. Вдома. В теплому ліжку.
Мені в очі світило сонячне проміння. Мого чоловіка, що спав поруч вже не було.
Мої сни останнім часом доволі дивні. Можливо це через мою вагітність другою дитиною. Я не знаю, як розповісти йому про неї..
До кімнати зайшов мій коханий з нашою донечкою на руках.
— Рані, поглянь хто прокинувся! — промовив він. — Твоя матуся.. — передав мені дитину на руки.
Ми назвали дитину Са Рані, на честь слова «кохання».. Я закохалась в це ім'я так само, як в батька моїх двох діток!
— Маленька, доброго ранку! — я з усмішкою помахала малюку «привіт» і вона зробила те ж у відповідь. — Синміне, мені знову снилось про нас.. — згадуючи сон я скривилась. — Тоді.. Як мене вик..
— Не згадуй про це. — відповів Мінні.
Я всміхнулась йому й він промовив ще дещо:
— Фелікс запрошує в гості..
— Супер. Йдемо. — я подарувала йому усмішку, але він не закінчив. — Що?
— В нього для нас сюрприз. Сам так сказав.
Я вирішила зателефонувати Ліксу, щоб уточнити, чи ми можемо прийти з Рані.
—*з слухавки* Привіт Т/І!
— Йонбокі привіт! — я привіталась і одразу перейшла до справи. — Я хотіла спитатись.. Ми можемо прийти з Рані?
— Так! Звісно! Ми.. — він затнувся. — Я буду чекати на вас!
— А хтось ще буде? — запиталась на останок.
— Так. Хьонджин, Чанбін і Чан з дітьми й Мінхо з Джисоном.
— Добре! Тоді ми на 15 у тебе!
— Так! Бувай!
Ми? Дивно..
Я пішла на кухню, там Синмін вже готував сніданок.  Наша кухня світла й простора з панорамними вікнами на Сеул. Вона з'єднана з вітальнею, тож у кімнаті не тісно. Ближче до вікон розташований круглий, напівпрозорий стіл, з матовим покриттям.
— Кошеня, в нас закінчилось молоко..
— він поклав на стіл налисники, порцію яєшні собі, а мені — яйце пашот..
— Коханий.. — я зітхнула й поцілувала його. Він обійняв мене за талію й опустив руки трохи нижче. — я б сама приготувала.
— Ти соня-я. — проскиглив цуцик. — Я вже зголоднів, поки ти спала. — Са Рані вже сиділа в своєму стільці й доїдала кашу.
— І доню погодував. Ти молодець.. — я похвалила його. — А ще.. — я прошепотіла на вухо. — ти такий сексі в цьому фартуху..
— Аха-ха-ха-ха! — Мінні засміявся й ляснув мене по дупі. — Яка ти збоченка! Я тут старався, а ти таке кажеш?

Після сніданку я прийняла душ, висушила й вклала волосся, поки Мінні прасував одяг. Я одягну довгу сукню в рубчик й весняне пальто. Синмін ж взяв білу водолазку й чорні джинси. На Сарані я вирішила вдягнути бежевий костюм й легеньку курточку.
Коли ми зібрались, я перевірила все, швиденько втікла від Синміна, щоб він не побачив мого ледве округлого животика через те, що на мені сукня в обліпку. Одягнула пальто й взула білі кеди. В нас трьох були білі кеди, тож ми виглядали з чоловіком і донькою виглядали гармонійно.
Настав час виїжджати. Синмін сів за кермо, я влаштувала Рані на дитячому сидінні ззаду й ми виїхали.
— Мамо, а можна блакитне світло? — спиталась дитина.
— Звісно, донечко! — я активувала блакитну підсвітку.
Я ввімкнула музику і ми з Синміном підспівували майже всю дорогу, а донечка також повторяла за нами.
Коли ми прибули, ми побачили перед будинком Йонбока 4 машини:
самого Лікса — чорна Ферарі з червоним салоном, Чана — коричневий 4-місний Порш, Бінні — чорна БМВ з афігезним салоном, й Мінхо — фіолетова Ауді, виглядає МЕГА круто..
— А де машина Хьонджина і Айена? — спиталась я чоловіка, коли він паркувався на нашому сірому Мерседесі.
— Не знаю.. — він був дуже зосереджений. — Може далі запаркувався. А Чонин приїхав з Джисоном..
Ми вийшли з автівки й підійшли до вхідних дверей. Нам відчинив Фелікс в темно-коричневому костюмі.
— Феліксе.. Я така рада тебе бачити.. — я обійняла його й цьомнула в щоку.
— І я вас. ТА-АК СКУЧИВ! — він запищав коли потис руку й обійняв Синміна. Са Рамі дуже любить свого хресного батька, тому вона підбігла дь нього й через кілька секунд вже була в нього на руках!
— Хресний! — захіхікала дитина.
— Привіт, сонечко! — сказав Ліксі.
Ми зайшли до їдальні і побачили наших найрідніших.
Бан Чан:
Чан побудував сім'ю з учасницею групи (G)I-dle, а в майбутньому віце-президенткою компанії CUBE — Чо Мійон, тепер Бан Мійон. У них близнята: двоє хлопчиків. Дуже чемні й виховані малі..
Кай і Йон.
Со Чанбін:
Одружився з найпрекраснішою лідеркою гурту (G)I-dle, а в майбутньому міністеркою юстиції Південної Кореї — Чон Со Йон, зараз Со Со Йон. Вони ідеальна пара.. Подружжя виховує хлопчика — Юнгі.
Сойон — хресна мама Са Рані і моя найкраща подруга. Безмежно люблю її.
Ян Чонин: власник студії звукозапису I.N Art. Він має все, але не хоче нічого витрачати на себе. Він весь час вкладає гроші в компанію й свої проєкти.
Мінхо та Джисон виглядали щасливими, та все ж, була якась замисленість в їхніх очах.
Я дуже переживала, що в сукні буде видно живіт, тож попросила в Лікса коцик, щоб трішки прикрити його..
До нас з другого поверху спустився Хьонджин: він йшов у світло-коричневому костюму. Він був дуже щасливий..
Коли ми зайшли до справді величезної їдальні, з'єднаної з вітальнею я усміхнулась. Всі діти бігали, бавились, а Мійон, Со Йон, Чан й Бінні сиділи на дивані й сміялись, а подружжя Лі стояло обабіч кухні. Лі Ноу допомагав Йонбоку в приготуванні їжі.
Мінхо з Джисоном побачили мене й підішли до мене.
— Т/І... — Мінхо дуже по-рідному обійняв мене й поцілував в щоку. — Я так скучив..
— Ти така гарна! Я не можу-у!! — вигукнув Джисон і взяв мене за руку. 
— Т/І! Синміне! — Чан помітив мене. В нього була щитина. Це виглядало так круто... Синмін залишився біля хлопців, а я пішла до Крістофера.
— Чане! Вау! Тобі так пасує! — я підійшла до чоловіка, й погладила його бороду, сміючись обійняла.
— Со Йон! Мійон! — я звернулась до дівчат. — Я так скучила! Ви такі гарні!
— Т/І! Ми теж дуже скучили.. Як Рані? — дівчата спитались за мою із Мінні донечку. — Як... — Сойон, ймовірно, хотіла запитатись за мою вагітність, але не стала цього робити. Вона — єдина людина в цьому будинку, яка знає, що в мені б'ється два серця..
— Все супер! А ви як? Як Кай і Йон? — я повернула голову до дружини Чана. — Як Юнгі? — я глянула на мою найкращу подругу.
— Твої похресники вже такі великі! В них татовий носик. — Мійон всміхнулась..
— Юнгі зачитав реп з "MY BAG"! — Со Йон радісно скрикнула, бо це пісня її гурту. Синмін підійшов до нас й обняв за талію одною рукою.
— Видно, що батьки постарались. — я засміялась. Дівчата, Мінні і Чанбін підхопили мій сміх.
— Я так скучив. Тебе Синмін годує? — Чанбін підійшов до моєї найкращої подруги, поцілував її й почав перевіряти мене, немов бабуся, якій треба перевірити стан внука. — Ніби годує. — я обійнялась з чоловіком  Со Йон і ми пішли до столу.
Ми всі гарно сміялись, обговорювали  дітей, але я помітила, що Хьонджин і Фелікс майже не розмовляли.
— Народ.. — Ліксі збирався з думками. — Я... Ми зібрали вас тут, бо ви наші найрідніші.
— І тому, — Джинні продовжив промову, встаючи зі свого місця. — ми з Ліксом хочемо дещо оголосити. Ми одружуємось..
— ЩО-О?! — Со Йон вскочила з місця й радісно закричала. — ХЛОПЦІ-І! Я ВАС ВІТАЮ!
— ВІТАЄМО ВАС! — ми гуртом привітали хлопців і через декілька хвилин обговорення вибору обручок, весільного залу, кількості гостей встало подружжя Лі.
— Сьогодні прекрасний день для того.. щоб поговорити про дітей. — Джисон поглянув на дітей, що бавились, бігали, співали і танцювали. — Давайте вип'ємо за тих, хто росте кращими за нас!
Я відмовилась від алкоголю через те, що я при надії, тому я пила воду.
— Ми з Джисоном.. — цього разу говорив вже Мінхо. — хочемо всиновити дитину!
— А-А! ТИ СЕРЙОЗНО? — в мене на очах виступили сльози. Я була така рада за них. — Я безмежно вас вітаю...
Вони обійняли мене дуже-дуже ніжно..
Коли ми встали з-за столу, я пішла у вбиральню й поправила макіяж.
Я вийшла з туалету і сіла до решти на кілька диванів у вітальні. Ми знову всі говорили.
— Синміне.. — промовила я встаючи. —
Дорога родино.. Я також поділюсь з вами хорошою новиною...
Я поглянула на Со Йон — вона підтримала мене поглядом.
— Ну! Не тягни вже! — Джисон нетерпляче вигукнув.
— Я ПРИ НАДІЇ! — вигукнула я і поглянула на коханого.
— Ти... Ти не жартуєш? — Синмін встав з крісла і підійшов до мене.
Я зняла плед. Всі побачили мій ледь округлий животик..
Мінні взяв мене на руки і поцілував.
— Я такий.. щасливий! Ти... не можеш собі уявити... — він продовжував говорити й цілувати мене. Нам почали плескати.
— Наступного року в будинку Фелікса і Хьонджина буде бігати на дві пари ніг більше! — вигукнув Чан.

***
Ось і закінчилась моя розповідь. Ці всі моменти.. Неймовірно важливі. Я рада, що з другим малям в мене під серцем я згадала їх у моєму сні. Так, може деякі з них були не найприємнішими, але...
Дякую, за те, що прочитали всі 14 глав.

*******