Глава 2.

1.1K 65 4
                                    

ГЛАВА 2.    ***

— ХЬОНДЖИН, ПРИНЕСИ БОРОШНА, Я БРАУНІ ПЕЧУ!
— ЧЕКАЙ, Я ЗАРАЗ НЕ МОЖУ.
— АЙ-Й, Я ТО ПОЧЕКАЮ, А БРАУНІ ЧЕКАТИ НЕ БУДЕ!
— ЗАРАЗ Я ПРИНЕСУ, НЕ КІПІШУЙ! - Чонин, добра душа, вирішив принести борошна.
— Джисоне, ти не бачив мою
косметичку? — вийшовши з душу спиталась я — бо я щось не можу знайти її.
—ЙОГО НЕМА. ВІН, ЧАН І ЧАНБІН ПОЇХАЛИ НА СТУДІЮ. — крикнув хтось з кухні. Думаю, це був Фелікс, бо він пече улюблений всіма брауні.
Виглянувши з ванної, я не побачила нікого, хто міг би це сказати. Видно, всі сиділи в своїх кімнатах.
— Дивно, хвилину тому тут було купа народу. — весело.
Але з кухні вийшов Чонин.
— Глянь в нього в столі, ми ввечері трошки розважались з ним... вибач.. — хлопець глянув на мене і я не змогла йому не пробачити.
— Лиш не розтовчіть її, прошу.. — заходжу на кухню робити собі каву й бачу, що тут черги й не було.. дивно, нас в гуртожитку шестеро... де Фелікс з своїм брауні? Аж тут, заходить Мінхо з мішком із кавою Starbucks.
— Е.. доброго ранку. — кіт глянув на мене, як мені здалось, стривоженим поглядом.
— Доброго, — я м'яко усміхнулась, та минувши його, ніжно поклала руку на плече, начебто налагоджуючи контакт. — не закривайся від мене.. я не хочу бути чужою.. — я дивлюсь на нього і стараюсь не відводити погляду.
— Ти... про що?
«Ясно. Робить вигляд, що все добре.» - подумала Т/І.
— Прошу тебе, поговорімо. Сам на сам, або, якщо ти готовий, з Джисоном.. - говорю м'яко йому.
— Не приплітай сюди Джисона. — гостро відрізав він.
На кухню увійшов Синмін, шукаючи апельсини, підозріло глянув на вже знервованого Мінхо і підійшов до мене.
— Що сталось? - схвильовано спитав Мінні.
— А що мало статись? - ніби дивуюсь, хоч насправді я стараюсь не видати свою стурбованість. — Все окей. — підходжу до нього ближче і обіймаю.

***
Обожнюю обіймати Синміна. Відчуття, немов пригорнула до грудей маленького, полохливого, але водночас сміливого цуцика.

***

Обійми мене..Where stories live. Discover now