Навіщо тобі зброя, потворо без душі?
Чого б ти не жадала – життя це віддаси.
Ти ж бачиш: не боїмся ми вибухів гучних –
Повернуться сторицей діяння рук твоїх.
Спимо ми у підвалах, але не в забутті,
Це ж твій останній спалах в безглуздому житті.
За кожную кровинку, що тут пролила ти,
Ми будемо, потворо, шукати і клясти.
