Тривога в серці і надворі –
Хіба сховаюсь в коридорі,
Заплющу очі і згадаю:
Рабів не пустить Бог до раю.
Згадаю кожного солдата,
Що йшов країну захищати.
А ще згадаю Симоненка,
Згадаю Стуса і Шевченка.
І Аллу Горську не забуду,
Тепер покійного вже Дзюбу.
Їм Водяного не пробачу
І Леся Курбаса тим паче,
А разом з ними Вороного
І Куліша, і Хвильового –
Усіх полеглих в Сандармосі –
Вони мені болять і досі.
А ще згадаю циркуляри,
Що московити видавали,
Всі заборони і прокльони,
Штамповані без сну і втоми.
Це ж треба так боятись волі,
Щоб у століттях повзать долі,
Плести інтриги і вбивати
За те, що вже не будуть мати.
