Розповідь йде від служниці, котра має роман зі своєю хазяйкою (якось так)
Ти декламувала мені уночі свої розпусні думки
Сьогодні твої уста темно малинові від помади,
А вчора були— яскраво полум'яні.
Полум'яні вони не від помади чи блиску,
А від моїх поцілунків.
Сьогодні твоя шия вкрита шаром тоналки,
А вчора була моїми цілунками та укусами,
Що рясніли до крові, та синіли у мене на очах.
Сьогодні ти нафарбована та незалежна аристократка
А вчора у моїх ніг, без макіяжу, без помади
Була розслаблена та щира, моя, просто моя мила,
Що благала так лестливо, не зупинятися на пів дорозі,
А продовжувати досі, доки тіло не почне судомити легеньке тремтіння,
Котре переростає у сплетіння із голосних стогонів та пришвидшеного дихання.
Сьогодні я покірно прислужую тобі,
А вчора уночі я не дозволяла керувати тобі.
В день я покірна вам, моя пані, буду виконувати всі ваші накази,
Та коли прийде ніч, будемо з вами розмовляти віч на віч,
Уночі ви мусите бути мені покірна,
А в день, так вже і бути, доведеться коритися вам,
Піду вранці я по тих самих слідах.
Тихенько скрадуся, прошмигну мов мишка,
Та буду чекати на ваші накази нишком.
Зіграю я цю вранішню роль у цьому театрі,
Котрий ви називаєте "життя"
Адже від нього немає вороття.
Ніч опустить завіси на сцені,
Та актори стануть собою.
Знову як і учора, я приходжу до вас, моя панно.
