Розказати, як я тебе кохаю?
Я можу, та не хочу квапити події,
Щоб не відбулося все як у трагічній дії
Життя трагікомедія, хіба не так?
Може, долі то був знак,
Що я роблю вже щось не так?
Не так живу, існую, дихаю.
Розказати, скільки плакала ночами,
Гальмуючи себе, ховаючи себе.
Чи може хочеш ще почути,
Наскільки віддана тобі?
Я ладна стати на коліна, перед вами
Чи вбити всіх, хто вам нашкодив
А може зникнути з лиця землі,
Лиш щоб не турбувати вас
Я вірна вам лиш повсякчас.
Карайте, бийте, убивайте
А може навіть вішайте і ріжте.
Терпітим все, вже геть до скону.
Хоча здається знову тону, у тьмі,
У сумнівах й стражданнях
І певне помилилася я вже не раз,
Що дозволяю собі емоції ці повсякчас
