Удень ти просто запитала про уроки, а ввечері була у моїх снах.
Вже 2 раз за місяць я бачу тебе увісні...
Провалююсь у сон і бачу: мій дім, моя кімната й ти...
Ти все ж стояла в мене на порозі, просилася побути трохи в мене.
А ще зі сну я пам'ятаю тебе в сукні, білосніжній та легкій.
Та голові у тебе обідок накручених кучерів
Вони тобі добіса личать, не слухай тих хто каже навпаки.
З'явилася у сні неждано, та сон комфортний був мені
Я не скажу тобі в реалі щось про свої почуття, мене ти мабуть і не зрозумієш, тому я краще рік цей промовчу, а потім ти вже підеш своїм шляхом.
Ти невимовно гарна, просто знай.
А я ще думала, чому я всі роки захищала перед іншими? Чому коли ти не чула я була на твоїй стороні?
Я мабуть просто тебе покохала вже давно, сама не розуміючи цього
П. С. Авторка здається поліаморна, і лише зараз починає згадувати свої 🏳️🌈 прапорці з минулого. Вірш присвячений моїй однокласниці, він не дуже вдалий та римований, та я хотіла щось про неї написати. І тут вже 2 раз вона мені сниться
