Кіберпсихоз

2/3

Кабукі. Перехрестя Саттер-стріт та Кеннеді-авеню. Начебто тут, якщо тільки Джулі не сплутала.

Їхати довелось недалеко, лишень через міст та направо, в район, непідконтрольний поліції. Соватися сюди завжди моторошно — можуть угнати службову автівку, пограбувати, а то й взагалі пришити за двійко дешевих імплантів. Місцеві давно змирилися з таким станом речей, а от Ксандра подібні ризики звикла оминати. Але сьогодні на це вже якось начхати.

Покружлявши кварталом, вона відшукала високу будівлю з синіми панорамними вікнами й неоновою вивіскою корпорації "Яйба". Не без остраху припаркувавши машину — якщо пощастить, ще побачимося! — пройшла у хол за скляними дверима,  сіла в ліфт, завалений коробками з непотребом і набрала на панелі тринадцятий поверх. Трохи зловісно. 

Платформа поповзла вверх, з шурхотінням минаючи занедбану шахту, та зупинилася, повільно прочиняючи двері у погано освітлений коридор. Тут дівчину зустріли старезні пошарпані стійки, мотлох та... автоматична турель.

От же ж! 

Ксандра завмерла посеред платформи і майже попрощалася з життям. Ховатися за вузьку стінку ліфта сенсу немає, як і лягати на підлогу — шарнір турелі достатньо гнучкий, аби дістати її усюди. Аж ось дуло опустилося, а підозріливий помаранчевий вогник згас.

— Про візити краще попереджати, — прозвучав голос з-за перегородки. — Добре, що я побачила вас у камеру домофона. Ледь встигла деактивувати охорону. 

З надр квартири вийшла жінка. Ксандра одразу впізнала її за високим чорним хвостом на маківці та пов'язкою на місці правого ока. Реджина Джонс. Точно. Вона ж неодноразово фігурувала у справах про крадіжки і вбивства. Фіксер. Місцева королева найманців-соло.

— А про турелі заведено попереджати червоними знаками, — за службовою звичкою прокоментувала Ксандра.

— Он як. Випишете мені штраф, пані... — вона опустила погляд на бейджик з ім'ям, — Лейт?

Ксандра швидко відчепила його разом із поліцейським значком. Краще не дратувати цю жінку присутністю закону. 

— Я не при виконанні, а з приватною справою.

Здається, Реджину це трохи здивувало і водночас заспокоїло.

— Слухаю. 

Вона махнула рукою, запрошуючи пройти до нетрів тринадцятого поверху.