Монстр всередині мене

Розділ 5

Спочатку я нічого не бачила, але через декілька хвилин в очах почало розвиднятися.

І я побачила схилене наді мною його схвильоване лице. Аарон дивився на мене з облегшенням і хвилюванням одночасно.

Я злякалася і захотіла встати, але в голові закрутилося і я впала назад.

Я знову відчула біль у руці й глянула на неї. З неї сочилася кров, і наробила чималу калюжу.

- Що ти тут робиш? - Запитала я Аарона.

- Тебе рятую. - Він швидко глянув на моє тіло, покраснів і відвернувся.

І тут я зрозуміла що до поясу гола. Зовсім гола!

Я швидко прикрилася руками.

- Якого чорта?! - Обурилася я.

- Ти не дихала. Я робив штучне дихання і якщо ти добре слухала на уроках по швидкій домедичній допомозі, то повинна знати коли роблять штучне дихання ще роблять непрямий масаж серця при якому треба прибирати всі зайві речі. - Оправдовувався Аарон. Все ще не дивлячись на мене він подав мій гольф.

Я швидко вирвала його з його рук і одягла.

- Тобі треба перев'язати руку. - Сказав він, глянувши на мене.

- Я сама.

- Зі своїм “сама” довго не проживеш. Де в тебе аптечка?

- Я сама. - Повторила я. Я спробувала підвестися, але в очах знову потемніло і я рухнула до долу.

Аарон якось дивно глянув на мене.

- У ванній? - Проігнорував він моє твердження

- Так. - Здалася я.

Поки він ходив по аптечку я збиралася з думками. Як він потрапив сюди? Я ж зачиняла всі двері. Й чому я зомліла? Стоп. Дана. Вона зникла. І з татом щось сталося.

Треба терміново все вияснити.

Я абияк підвилася, але мене вирвало. Я сперлася на стіл.

- Обережніше. - Сказав Аарон повернувшись з аптечкою.

- Дана зникла, а ще з татом обірвався зв'язок. Я не можу сидіти та нічого не робити. - Я знову почала нервувати. - А якщо вони померли! - В голові закрутилося і я ледь не впала, але Аарон вчасно мене підхопив.

- Заспокойся. За тата не хвилюйся. Він потрапив в невелике ДТП, але з ним все добре. До ранку точно буде вдома. - Заспокоював мене Аарон.

- А Дана? Що з нею? - В мене потекли сльози.

- За Дану я не знаю. Та впевнений що її скоро знайдуть. Містер Коул подзвонив знайомому з поліції і її вже шукають. А тобі терміново треба перев’язати руку і відвезти в лікарню.

- Мені не треба в лікарню. Зі мною все добре.

- Тобі треба зашити руку.

Я намагалася його переконати в цьому, та марно. Його не переконати.

Мені було зле, тому сперечатися перестала й дозволила йому обробити руку. Він посадив мене на диван, а сам сів наприсядь напроти мене. Його рухи були плавними та ніжними. Я із цікавістю спостерігала за ними.

- Як ти дізнався що мені зле? - Хвилювання переросло в цікавість. - Тато подзвонив?

- Ні. Енні. Спочатку вона почала хвилюватися через те, що ти не береш слухавки, а потім подзвонив містер Коул й розповів про все. І попросив її тебе перевірити. Бо ти не відповідала на його дзвінки. І вона подзвонила мені. Вона до речі повинна зараз приїхати. - Говорив Арон паралельно перев’язуючи мені руку.

- А як ти зайшов?

- Через задні двері, вони були відчинені.

В мене по спині пробіг холодок.

- Але я закривала. Це точно.

- Вони були відкриті. - Він сів біля мене.

Ми сиділи мовчки ще хвилин п’ять. Ніхто не наважувався порушити тишу. Він над чимось напружено розмірковував. І від цього його лице значно спохмурнішало.

- Ти вибач мені за те що я сьогодні наговорила. - Я порушила тишу. - Я не мала права таке говорити.

- Так, ти не мала права таке говорити. - Арон встав. Він хотів було сказати ще щось, як в дім вбігла Енні.

- О боже Аріана з тобою все... - Вона побачила калюжу крові й отетеріла. - Чия це кров?

- По дорозі розкаже. Їй треба в лікарню, зашити руку. - З цими словами Аарон вийшов із дому.

Від автора: Якщо сподобалося постав зірку ;)