Дитя землі і моря

Розділ 4

Півроку потому

— Випад! Пригнися! Вліво!— Родіон Ланш вже майже зірвав собі голос. У нього саме було тренування з Агнес. — Вітаю, тебе вбили. А точніше відсікли голову. — Супротивник Агнес, хтось з учнів її батька, саме приставив мече до її шиї. Якщо він би не зупинив меча, то її вже б не було. — Все досить на сьогодні.

Агнес була повна розпачу. Вже більше ніж півроку вона навчається бою, але успіхів мало. Це дратувало як містера Вагана, так і її вчителя. Але дівчина нічого не могла зробити з собою. Існувала в ній якась перешкода те, що не давало їй йти далі і чим більше проходило часу Агнес розуміла, що ця перешкода — страх. Вона боялася нашкодити комусь чи собі, боялася зробити помилку, але з її роздумів її вивів голос Родіона Ланша:

— Агнес, йди до себе, відпочинь це тобі зараз потрібно як ніколи.

— Добре, але я маю питання. — Питання яке не дає спокою Агнес вже близько трьох місяців. — Що зі мною не так?

— Я не знаю, — вчитель помовчав і повів далі — але не кажи так. Просто твій час ще не прийшов, в тебе все попереду. — Дівчинка прийняла цю відповідь, вклонилася і попленталася до себе.

Шлях коридорами здавався вічним, це не було дивним бо Агнес йшла зі швидкістю слимака, але їй було байдуже. Здається, що гіршим її становище не можна було зробити, а ні можна було. Їй на зустріч йшов Ерік з гримасою повної переваги і їдко усміхався.

— Що крихітко, знову облажалася ? — дивився він як кіт на мишу.

— Відвали Воннер. Зараз взагалі не до тебе. — Агнес вже хотіла зробити крок вперед, але сильна рука тримала її за плече.

— То наша мишка має зубки, цікаво. Але не забувай з ким розмовляєш.

— Не знала, що ти в нас тут головний, а тепер дай пройти. — Вона зробила другу спробу, але і та була марна.

— Значить так, ти взагалі незрозуміло як тут опинилася, тому ти тут ніхто і ніколи не будеш кимось більшим. — Нарешті Ерік її відпустив.

— Ну що ж, подивимось. — Агнес рушила далі і жодного разу не озирнулася.

Секунди розтягнулися на хвилини, хвилини на години, години на вічність. Час в кабінеті містера Вагана плинув вкрай повільно. Батько покликав її для важливої розмови і його серйозне обличчя не давало їй спокою, він просто стояв і дивився на вогонь. Агнес не наважилася розпочати розмову першою як тільки прийшла і не збиралася і змінювати свій план. Але ось Джейс відірвав свій погляд від каміну і подивився на дочку. Погляд його був важкий та зосереджений.