Понад усе

І

Вона стояла на березі річки. Стояла та дивилась удалечінь. Сама. Її шовковисте волосся, кольору каштана, переливалося на сонці. Вітер віяв волосся у різні сторони. Сьогодні вітер прохолодний, аніж учора. Одяг, який вона отримала від дядька Нірима, зігрівав у таку скрутку погоду. 

Вона уже давно забула про самотність. Це почуття було для неї чужим та ворожим. З тих самих часів, коли їй було всього лише 11 років, вона залишилась сама у цьому холодному та жорстокому світі. У світі, де жінці можна отримати пів хлібини тільки за дві речі -  продавати своє тіло або ж вбивати. 

Після смерті матері, хворої на зібрянку, хворобу, яка не лікується, її забрав дядько Нірим - хороший приятель батька Юнії. Жінка Нірима покинула його, коли тільки народила Стиліана. Стиліан, який був лише на 2 роки старше за Юнію, але вже працював у шахті з батьком. Він піклувався про неї, як про свою дитину, але грошей було мало, щоб виховати ще одну дитину у сім'ї. Вона хотіла також чимось допомогти, але у шахту дівчат не брали, а таку жебрачку як вона, навіть у пекарню працювати не візьмуть. Тож залишалось одне - вчитися полювати. 

Вона змайструвала лук та стріли і почала ходити на полювання. Перша кров на одязі, перше занурення ножа у живіт оленя. Кров, яка лилася з черева оленя була темно червоною та теплою, тхнуло залізом, очі оленя залишали світло, в них залишилась пітьма. Ріжучи далі черево, по щоці пробігла сльоза. Маленька дівчинка, яка ріже тільки загинувшого оленя від її ж рук. Вона плаче. Вона не хотіла цього, але мала це робити. 

Нірим згодом дізнався про полювання маленької Юнії. Та замість того, щоб кричати на маленьку дівчинку, він сів на коліно поряд з нею та промовив:

- Важко було? - з сумною усмішкою промовив він. Його голос був хриплим, сумним, тяжким, втомленим.

Юнія дивилась на нього, дивилась у його печальні очі, очі, які сяяли бурштином. 

- Дядьку, я не хотіла.. - сказала вона з винуватим тоном. Юнія опустила голову, але Нірим одразу підняв її та став дивитися знову їй в очі. 

- Ти наражала себе на небезпеку. Ти це розумієш? 

Юнія мовчала, вона не знала, що казати. Якщо щось скаже, навіть причину, то дійсно її будуть приймати як важливу причину? Чи вона..

- Але я вважаю, що ти вчинила досить сміливо. Не кожна дівчинка 11 років піде на полювання. Та і взагалі візьме лук до рук. Ти молодець, але ж..