Понад усе

V

- Досить! – крикнув чоловік. – Ти виграла.

Рука Юнії зупинилась біля обличчя хлопця, на якому вона сиділа, готова до удару. Як тільки вона почула, що вона перемогла, видихнула та одразу встала з хлопця, який лежав на підлозі.

- Де мої речі? – одразу запитала Юнія. Вона підійшла ближче, поки не була прямо навпроти нього. Піднявши очі прямо на чоловіка і витерла ніс, з якого ще текла кров.

Чоловік демонстративно подивився на хлопця, який стояв позаду нього і махнув рукою. Той швидко кинув мішечок і клинок.

- Битися за ніж і мішечок, у якому і 50 золотих не нарахуєш? – усміхнувся чолов'яга.

- Заради ножа, - швидко забравши його, дівчина розвернулась до нього спиною, почала виходити з їдальні. – Це все, що залишилось мені від мого батька.

Чоловік посерйознішав. Одразу спитав:

- Навіщо ти взагалі йшла сюди? Якщо у тебе немає нікого, тобі краще бути під опікою.

- Це палац карателів? – сором'язливо сказала вона, розвернувшись назад до них.

- Так.

- Я прийшла сюди вчитися. Я хочу бути карателем, - сказала вона. Її очі заблищали, від того, що ця мрія може стати здійсненною.

Однак запала тиша. А потім голосний сміх. Сміх усіх присутніх.

- Ти чув, що ця дівчинка сказала? Вона хоче стати карателем! Ха! – просміявшись гукнув хлопець та стукнув в плече головного чоловіка.

- Доволі смішно, дівчинко. А тепер скажи правду. Навіщо ти сюди прийшла? – з іронічною усмішкою перепитав чоловік.

- Я кажу правду. Я прийшла сюди, щоб стати карателем і знайти мого... - промовила вона, а потім швидко замовкла. Нірим завжди говорив їй, що її батька ніхто не поважає на землях Води. Калеп Хоробрий не один раз ходив війною на Водні землі за наказом короля Вогню.

- Кого? – ще раз спитав він.

- Брата, - збрехала вона. Юнія знала, що якщо вони дізнаються правду чия вона дочка, вони просто її вб'ють навіть не кліпнувши. Дівчина почала перебирати пальці, а потім заховала руки за спину.

- Мене звати Еверетт. Затямила? – промовив чоловік, та підійшовши до Юнії простягнув руку.

Насправді ж, Еверетт, був вже підстаркуватий чолов'яга, якому було десь за 50. Його коротке біле волосся, вже зливалося з сивиною. Він залишався бути вчителем для всіх хлопців. У ці пустельні землі ніхто не погодиться прийти та замінити його, тим паче коли тут, на землях біженців з земель Вогню, збираються в карателі саме хлопці з земель Вогню. Сам він також біженець, якому просто пощастило перейняти вчителювання у свого вчителя, який також був біженцем з королівства Вогню. Саме цей палац заснували, щоб був хоча б якийсь захист для людей, які тікають від диктатури короля Вогню.