Понад усе

ІІ

Юнія йшла пустелею Мадхарат - найвеличнішою пустелею Західного Королівства Вогню. Саме таким шляхом, через пустелю, йшли каравани біженців до кордонів Східного Королівства Води. Всі у пошуках нового життя. Сонце припікало, тому Юнії ставало дедалі жаркіше. Вона оглянулась в іншу сторону, коли почула плач дитини років семи. Це була дівчинка, одягнута в саму одну накидку і прикрита каптуром. Її плач ставав дедалі сильнішим.

«Еге ж», - подумала Юнія, видихнувши гаряче повітря зі своїх легень, - «Мабуть, зголодніла, або ноги вже заболіли».

Юнія налапала у себе в кишені один кусок хліба. Правда, коли вона дістала його, зрозуміла що він вже зачерствів. Вона подивилась на хліб, а потім на дитину. Дівчина була не сильною емпаткою, але й залишати бідну дитину голодувати вона не збиралась. Розвернувшись назад та почекавши поки жінка з дитиною не підійдуть до неї, промовила:

- Агов, малеча, - промовила вона тишком. Мала підняла свої червоні й заплакані очі на Юнію, але із-за каптура не могла побачити обличчя. Дівчинка почала придивлятися. Потім одразу перевела погляд на матір, яка стояла поруч, - Як тебе звати?

Мала опустила свої очі, заховала руки за спину і тихо промовила:

- Джаміля...

- Гарне ім'я. Знаєш що воно означає? – промовила Юнія та сіла на одне коліно навпроти дівчинки.

Тепер мала змогла розгледіти обличчя дівчини. На її обличчі змалювалось здивування. На неї дивились очі кольору меду. І не звичайні. Очі, які дивились прямо в душу, вони мов би випромінювали ворожбу.

- Ні.. – шепотом відповіла Джаміля.

У відповідь дівчинки, Юнія розламала кусок хліба на дві частини. Одну частину заховала в кишеню, іншу простягла малій. Джаміля взяла хліб, та почала його пожирати.

«Боже, скільки вона не їла?», - подумала Юнія з суворістю на обличчі.

- Хоробра, смілива та сильна, - відповіла їй дівчина. Трохи посміхнувшись, вона встала з коліна, а потім додала. – Сподіваюсь, колись всі будуть знати тебе саме за цим значенням.

Мати, яка стояла поруч з Джамілєю крикнула:

- Бережи вас Врітра! Дякую! – крикнула жіночка і впала на коліна, а потім швидко здійнялась, обійняла дівчинку і тихо почала плакати.