Двоє старих монстрів

Частина 3

Впродовж цілої ночі Фу Ванчжи притискав Сє Чаньґаня до ліжка нещадно займаючись з ним сексом. Спочатку він неодноразово повторював собі, що Сє Чаньґань – людина, і що потрібно стримувати свої бажання та проявляти ніжність, але хто б міг подумати, що цей юнак виявиться настільки витривалим? Всю ніч він був сповнений енергії.

Сам Сє Чаньґань перебував у змішаних почуттях. Він навіть не почувався ображеним на Фу Ванчжи за вчорашню ніч. Зрештою, він сам винен у тому, що отримав від неї стільки задоволення.

Однак, незалежно від причини, такому сильному хлопцеві, як йому, все одно стало соромно за те, що його знову і знову неодноразово нещадно вбивали в постіль.

Тим паче, що він був духом лисиці, яка прожила близько ста років. Зазвичай Сє Чаньґань завжди поводився з усіма ввічливо, а тут його взяла звичайна людина, та ще й отак...

Чорт забирай! Як це дратує!

Сє Чаньґань не міг зрозуміти власних почуттів, скільки б він не думав про них, тому деякий час грався з Фу Ванчжи у хованки.

Іноді навіть бувало, що коли він бачив, як Фу Ванчжи приходив до «Повернись» в його пошуках, а група гарненьких дівчат крутилася навколо чоловіка і дражнила, він навіть відчував відтінок ревнощів.

Одного разу Сє Чаньґань побачив, як двоє чоловіків зняли кімнату в «Повернись». Відкинувши нерішучість, яка мучила його добрих півдня, він залишив гарненьких дівчат позаду і крадькома підслухав, як чоловіки займалися своїми «справами». Пізніше йому навіть спало на думку, що вправність цією людини – ніщо в порівнянні з Фу Ванчжи, оскільки той явно мав менше витривалості.

А коли нарешті прийшов до тями й усвідомив, які думки крутилися в голові, Сє Чаньґаня охопив такий сором, що аж захотілося дати собі добрячого ляпаса.

Тієї ночі він сидів навпочіпки в кутку і всю ніч прислухався, як двоє чоловіків шепотіли один одному на вухо солодкі нісенітниці. На диво, йому не набридло, адже в глибині душі вважав, що вони були досить милими.

І після цього випадку Сє Чаньґань почав сумувати за Фу Ванчжи. Але оскільки він замахнувся подушкою по його симпатичній голові, пустив кров і навіть зробив глибокий синець на шиї, то трохи стидався знову зустрітися з ним віч-на-віч.

Залишалося тільки чекати, коли Фу Ванчжи прийде шукати його наступного разу, і скористатися цією можливістю, щоб знову з ним побачитися.