Двоє старих монстрів

Частина 5

Сє Чаньґань підібрав штани та вже зібрався їх натягти, як раптом дещо пригадав. Через те, що він стримував сльози, його очі почервоніли.

– Я ночував у борделі три дні, але я виявився таким боягузом, що нічого не зміг зробити!

Що довше Фу Ванчжи його слухав, тим гостріше стискалося його серце. Зрештою він обійняв Сє Чаньґаня, змахував його сльози одну за одною та поцілував тремтячі вії, мовлячи:

– Сє Чаньґань, пробач мені.

Фу Ванчжи оповив руками його талію і погладив виразний м'язистий стан, сантиметр за сантиметром, заховавши обличчя у волоссі Сє Чаньґаня.

– Ти мені подобаєшся, – зізнався він.

Йому й на думку не спадало, що Сє Чаньґань, який здавався незворушним, вперто сподівався, коли він промовить ці слова.

Сє Чаньґань занурився в обійми Фу Ванчжи та лише на мить завагався, перш ніж спустити штани, які щойно вдягнув.

Після сварки закохані поводилися так, ніби нічого не сталося. Для коханців це нормально: якщо вони мали про що сперечатися, то мусять просто посваритися; якби не допомогло, вони можуть навіть побитися; а потім, подолавши труднощі, продовжити спільне життя. Найважливіше – не затягувати з образами. Адже рано чи пізно неприємне почуття б просто задушило їх обох, якщо вчасно не обговорити причину непорозуміння.

Сє Чаньґань був тим, хто не міг тримати язика за зубами. Передусім, він усвідомив, що йому зовсім нескладно провести решту життя з іншим чоловіком, тому і зважився відразу піти до Фу Ванчжи. А якби навіть чоловік цього разу не пішов на його пошуки, Сє Чаньґань обов'язково б повернувся додому та поділився з Фу Ванчжи своїми почуттями.

...

Знедавна кури розжиріли, і Сє Чаньґань проводив цілі дні, витріщаючись на них, ледве не звиваючи свій лисячий хвіст від стриманого захвату. Фу Ванчжи підійшов до Сє Чаньґаня і подивився на черево курки... Отже, вона ось-ось знесе яйце...

Як і припускав Фу Ванчжи, через два дні курка знесла цілу кладку яєць. Вони обоє були вельми задоволеними, тому підкріпилися ними від пуза.

Вони не відразу звернули увагу як настала середина зими. Лютував холодний вітер, тому трави збирати ставало дедалі важче. Оскільки вони не мали особливої нужди в грошах, то вирішили залишитися вдома і відпочивати.