Я закохався у ніжного котика🐱

🫶3🫶

-Взагалі, одяг я тобі привезу завтра, а зараз одягни мою - сказав Мін дивлячись у бік шафи

-Угу ..-тихо прошепотів Чім.

Юнгі дістав одяг для Чіми і пішов на кухню готувати вечерю. Коли
Чімін  перевдягся, пішов на кухню і застав милу картину. Юнгі який стоїть у фартуху та щось готує.

-Мило-тихо сказав Чіма, але його почули.

-І довго ти тут стоїш? - як завжди холодним голосом промовив міфія.

-Я ... Н ... ні. Недовго.

-Ти знав що підглядати не добре - з усмішкою сказав Юнгі і повернувся до Чіміна.

-Я Вип ... випадково. Вибачте- "Боже як мені страшно. Ну ось як я міг сказати мафії що він милий. Як?!!"

-Сідай.

-Навіщо-злякано запитав Мінні

-Що за дурне питання-Мін сердився-Якщо хочеш здохнути з голоду, то будь ласка.

Я дивлячись у підлогу, підійшов до столу  і сів

-Д..дякую.

-Ara

Хлопці поїли і пішли до кімнати. Чімін  йшов серед, від чого йому було не комфортно. Вони майже дійшли. Ще кілька метрів. метр. Вони дуже близько до спальні. І майже біля входу Чімін  згинається по підлогах і падає на підлогу. "Тільки не це" - з жахом думає Чім. По всьому будинку розноситься запах збитих вершків.

-Ох. У нашої повії тічка? Ти під час течки безкоштовно чи треба накинути пару грошенят?

У Чіміна сльози на очах. Його у старшій школі називали повією. Чому? Він і сам незнає, а зараз його буде в все що можна, в різних позах і місцях. - "Ні. Цього не може статися. Це сон. Просто страшний сон і я скоро прокинуся" - так думав Чімін.

-Гей не реви. Тобі що кілька тисяч мало? Окей. Тоді дам більше.

Юн відразу підхопив Пака на руки і заніс до спальні. Він кинув його на ліжко, нависаючи зверху.

- Ну що повія. Пограємо