Реакції, історії та хедканони. UT AU

Вступ

Попередження, в частині присутні: згадка про насильство.

• • •

  Зв'язка ключів тихо брязкає, поки Ви тримаєте її у руках, взуваючись. Навіщо схопили так рано? Аби точно не забути, та й виходити вже скоро.

  Розгладжуєте складки на сорочці, дивитеся в дзеркало. Ключі все ще брязкають, поки Ви трусите рукою, поправляючи собі комір. І ось, Ви готові! Хапаєте сумку, закидуєте на плече та відкриваєте вхідні двері. Кидаєте останній погляд на житло, впевнюючись, що світло усюди вимкнули й нічого не забули, а потім переступаєте поріг.

  Прохолодний вітер б'є в лице і мурахи пробігають по шкірі. Йой, ця ранкова свіжість... Вона приємна і чудово допомагає відійти від сну. Майже така ж ефективна, як і холодний душ.

  Жваво зачиняєте двері на ключ, роблячи декілька обертів. Зв'язка продовжує брязкати, тому насуплюєтеся. Цей звук сильно кумарить...

  Нарешті пхаєте ключі до сумки й впевненого крокуєте через двір, прямісінько до тротуару біля головної дороги. На вулиці порожньо, більшої частини машин не виднося. Всі певно роз'їхалися по роботах, напів дев'яту, якось.

  Робите великий ковток повітря, насичуючи свіжістю груди. О так, у ранок та по вечорах він зовсім інший - більш приємний.

  Йдете по тротуару, розглядаючи звиклі для очей околиці: будинки в дві смуги, широку дорогу між ними і дерева, що рідко зустрічаються. Тепер вони ростуть лише у дворах, так само, як і кущі з квітами. Після будівництва житлового району майже всю зелень було прибрано, залишаючи вулиці голими. Ані тіні, ані шуму листя. Лише із заселенням Людей тут почала з'являтися хоч якась рослинність.

  Ви не були великим фанатом рослин, але кілька кущиків і молодих дерев у себе на ділянці тримали. Вони надавали життя і прикрашали порожній простір, роблячи загальний вигляд не надто самотнім.

  Продовжуєте крокувати, думаючи про все на світі. Попутний вітер наздоганяв думки, а мертва тиша давала їм розвиватися. Ви любили цю ранкову атмосферу, коли більшість містян спить, або тільки прокидається. Ніхто не кричав, не плакав, не сміявся;  не їздили машини, не курили та не сигналили;  нізвідки не лилася музика, іноді настільки гидка, що з вух кров лилася. Все було гармонійно та прекрасно...