In a prominent plase

Частина третя

План був бездоганним. Всі як тільки приїхали непомітно розійшлися по місцях. Чон контролював всіх і все. Було неможливо провалити завдання.

- Сонтек, він йде, бачиш?

- Так, готова?

Хаюн хмикнула. Звичайно вона готова, це мало бути просто.

- Будьте уважні.

Іноді холодний голос Чона в навушнику лякав Сона. Моментами він був настільки серйозним, що здавалось зараз вб'є тебе а не Пака.

І ось, коли здавалось, шо все йде як треба, Ко помітила що йому подзвонили. Пак швидко взяв телефон, через декілька секунд оглянувся і швидким кроком почав виходити із приміщення. Чон в той час розмовляв із другом, певно вони сварились, бо його лице виглядало все злішим із кожною миттю. Тож дівчина кинулась на вихід за хлопчиною.

- О, містер Пак, заждіть!

- Чого тобі? - він навіть не обернувся.

- Ой, мені так не зручно, я дещо соромлюсь. Можна із вами поговорити декілька хвилин?

- Я зайнятий.

Хаюн не здавалась і продовжувала вмовляти, а він йшов все далі й далі. Ось вони завернули за будинок і вона дістала пістолет. Вистріливши в повітря вона зупинилась. Як і він.

- Останній раз кажу тобі зупинитись і ти мене слухаєш.

- О, Боже!

- Не вгадав. Сонтек, ти вже вийшов із вбиральні чи ти провалився?

Із навушника почулась відповідь:

- Ти де?

- Я тримаю Пака на виду, йди швидко на моє місцерозташування і клич Чона, бо пристрелю й тебе. Здуріли всі зникати в один момент?

- Спокійно. Затримай там його.

- Ти не можеш мене вбити. - він був таким впевненим в цьому.

- Ні.

Хлопець засміявся.

- Але можу прострелити тобі ногу, як тобі?

І різко припинив. На його лиці тепер був якийсь злобний вираз, скоріш за все він таким способом захистився. Думав, що це найкращий захист.

- Тоді прострели.

І побіг. Біг швидко, так, що Ко була повинна зняти туфлі і бігти босоніж. Це їй не завадило і через кілька хвилин вона впіймала його. Вдарила ззаду пістолетом і той втратив свідомість.