In a prominent plase

Частина четверта

- Розкажи мені більше про неї.

- Ну вона зі звичайної сім'ї. Її друг зв'язався з нашими людьми та й зв'язав і її. Його вбили, вона зараз в нас. Найбільше веде дружбу з Теком. Гарно стріляє...

- Так, це помітно. - він усміхнувся.

Скоріш за все Хаюн зацікавила Чона. Інакше нащо б він питав хто вона і з чим її їдять.

- Вона ніби вправна, правда не знаю де вона всьому навчилась. Треба пошукати ще більше?

- Ні, я не думаю, що мені треба більше інформації про неї. Вона проста і звичайна. Поклич краще Аран.

- Добре.

Чоловік вийшов, а Чон відкинувся на спинку крісла і видихнув.

- Чон?

- Заходь, сідай. - він вказав на свої коліна.

Аран швиденько сіла на них лицем до Чона так, що її груди торкались його лиця. Він пройшовся язиком по її топові і стиснув в руках сідниці.

- Ти втомлений. Он які напружені плечі...

Вона піднялась, підійшла до нього ззаду і помасажувала їх.

- Не для цього я тебе покликав.

- Справді? - ігриво посміхнувшись вона пройшлась руками по його торсу і ще нижче до ременя.

І різко зупинилась, побачивши фото.

- О, це Хаюн?

- Ти її знаєш?

- Так, вона працює з нами вже довго. Вирішив дізнатися щось про неї? Сподобалась?

- Ні, просто хотів знати чи може вона бути зрадницею. Вчора я зайшов в кабінет і побачив сейф відкритим.

- Ні, ця дівчинка не могла цього зробити. Вона занадто гарненька.

- Сподобалась?

- Вона мила.

- Аран, досить задивлятись на дівчат, хіба тобі мало хлопців?

- Ви тупі. Знаєш, ніхто не може краще доглядати за дівчиною ніж сама дівчина.

- Як забавно. Може ти й права, але не думаю, що я не вмію цього робити. За мною падають ті, хто навіть в лице не знає. Ті, хто бачить тільки деякі мої фото в інтернеті і мастурбує кожної ночі.

- Самозакоханий дурень.

Чон підійшов ближче.

- Ти також падала поки не зрозуміла, що тобі подобаються і дівчата.

- Щось мені перехотілося проводити з тобою час. Хммм... А поклич Хаюн, щоб розважитись.

- Боже, Аран, ти невиправна.

Коли сонце сіло, Хаюн відправилась на місце де завжди бачилась із батьком. Знову чується стукіт туфель, батько любив коли жінки гарно одягалися і виховував своїх дочок так, щоб в кожній ситуації вони виглядали елегантно.

- Ну що?

- Я знайшла сейф із документами. Не встигла нічого взяти...

І дійсно, бо Чон з'явився там занадто швидко. Здається, в нього є "чуйка", бо як тільки Ко знайшла залізну коробку після довгих пошуків, він повернувся в кабінет. Роздивився все і побачив відкритий сейф. "Блять"- єдине, що почула Хаюн перед тим як тихенько перескочити з його балкону до вікна зали. На щастя, її ніхто не побачив.

- І як так можна шукати, щоб нічого не взяти? Ти ж відкрила сейф. Могла б і взяти хоч якісь документи з собою! Тепер він буде пильнувати той бісів сейф!

- Ні, не буде. Він вже переніс їх в інше місце. Та й потім, він мене не бачив, тож я ще зможу втертися йому в довіру і зробити так, щоб він сам віддав мені їх.

- Дій.

Вона так і зробить.

Коли ж вона встигла пробратися до того сейфу? Коли відкрила його? Як дізналася пін-код? Все просто. Коли Чон розмовляв з нею, вона помітила, що його годинник стоїть на місці і вказує завжди на той самий час. Їй варто було просто придивитись і ввести цифри. А знайти було вже легше. Він був просто за картиною. Ось і все.

Занадто просто скажете ви. Але іноді не треба робити все складним. Іноді все простіше, відповідь може знаходитися на видному місці.

Якось по-дурному може? А нехай і так. Історія не може так швидко закінчитись.

Отже, наступний день. Ко із горем навпіл піднялась із ліжка, бажання йти кудись взагалі не було. Але після того, як їй прийшла смс він Чона: "Хаюн, прийди до штабу", дізнатись в чому річ захотілось дуже швидко. Одягнувшись і поснідавши, дівчина взяла із собою сумку, надійно сховала пістолет і сіла в авто.

- Щось трапилось?

- Де твої манери?

- Що?

- Господи. Ну для початку привіт. Тепер, я маю тобі дещо добре пояснити. Оскільки того разу ти просто пропускала мої слова повз вуха, на наступному завданні ти будеш завжди зі мною.

- Але...

- Ні, без "але". Мені не треба, щоб хтось на кшталт тебе ламав мої плани. Тож, дорогенька будеш виконувати все в точності як я скажу і в мене під боком.

Чон, що ввесь цей час сидів на кріслі піднявся і підійшов до Ко.

"Занадто близько." - подумала дівчина.

Він заглянув їй в очі, ніби хотів щось знайти, витягнути. Всі з його людей казали, що зрадників він легко може вичислити. А чи буде так з Хаюн, Чонґук?