In a prominent plase

Частина друга

- Та пішов ти, Чон! Бажаю тобі, - на обличчі чоловіка з'явилася посмішка, - щоб ти здох, як і твій татусь.

Хлопець і не повів бровою. Йому подобалися ці слова, завдяки їм він знав, що дійсно сильний. Що його бояться. Вони всі так кажуть бо бояться його, так як боялись Чона старшого.

- Який ти жалюгідний, прямо дивитись гидко! - він підійшов до Інсона. - Вибач, забув про манери. Аджоссі, ти розчаровуєш мене. Раніше здавався таким сильним, а тепер.

Пак подивився на нього вкотре і побачив в його очах щось жахливе.

- Колись ти був хорошим хлопчиною.

- А ти колись не був зрадником.

Вистріл, тіло падає на підлогу. Колись хороший друг став ворогом і поплатився за це. Він не заслуговував прямо смерті, але Ґук так не вважав. Дещо в його вихованні таки було неправильним.

Він сів в авто разом зі своїми людьми та поїхав геть із старого складу. Потім за ним відправилась ще одна машина, в якій сиділа Хаюн і ще декілька персон. Вони забрали тіло і після поїхали до лісу. Ретельно замевши всі сліди, вирушили до будинку Чонґука.

Ворогів у хлопця було так багато, що всіх пальців не вистачить. А серед них ще й поліція. Постає питання: чому вони його не заарештують? Гроші? Ні, просто його люди добре навчені замітати сліди. І хоч всі знають про його темні справи, ніхто не може знайти докази. І, напевно, не зможе.

- Завтра я хочу піти на вечерю до мого хорошого друга. Знайди мені якусь дівчину. Тільки щоб мала хороші манери, знала правила етикету і з гарним личком, - чорноволосий глянув на помічника, - довірюсь твоєму смаку.

Той кивнув і вийшов із машини слідом за ним. Вони приїхали до будинку. Сам дім виглядав розкішно, бо старий Чон мав смак, як і його син. Він вмів показати те, скільки грошей має і в якій розкоші купається.

Хаюн зайшла всередину разом зі всіма. Ні, вона не була єдиною дівчиною там. Їх було багато. Але вона була найкращою з них, тож її завжди брали на завдання.

Сонтек підійшов до неї.

- Ей, Хаюн. Ти останнім часом багато роботи нам допомогла зробити. Ось, це тобі за твій труд.

Очі дівчини впали на конверт. На гарний, товстий конверт. І ось усмішка на її губах. Вона знала, що Сонтек доплачує їй. Просто так, за гарні очки, бо вона йому подобається.

- Дякую, оппа.

Вона підійшла до нього, піднялась навшпиньки і поцілувала в щоку. Він трохи почервонів, але рум'янець швидко пройшов. Він хороший хлопець, іноді жорстокий, але хіба можливо не бути жорстоким, коли працюєш на головну мафію?

- Там, до речі, Чон шукав гарненьку дівчину, щоб піти завтра на вечерю. Ти не знаєш чи Аран вільна?

Посмішка зникла з обличчя.

- Сонтек, хіба нема гарних дівчат більше? Може краще Дасом? Або хтось інший, більш очевидний?

- Ні, думаю, що Аран підійде краще на завтрашній вечір для Чона. Ти також маєш бути там, як і я та декілька чоловіків із нашої компанії. Тож також приготуйся, а я йду подзвоню їй.

Хаюн зрозуміла, що було марно натякати на себе. Аран дійсно гарна дівчина, тож краще знайти інший спосіб, щоб дістатися до Ґука.

- А зараз я вам всім скажу чому ми йдемо на вечерю.

Всі люди в залі обернулись на голос, він належав Чону молодшому.

- Не просто так в мене з'явилося бажання повечеряти в гарному місці в хорошого друга, вірно? Отже, всі ми пам'ятаємо містера Пака? Так, того самого, якого ми похоронили сьогодні. Його син знає занадто багато, наприклад те, чим займався мій батько разом з його. Тож, щоб він нікому нічого не розпатякав, його треба прибрати. Він досить дурний, тож завтра піде на гарний вечір з гарними дівчатами, не знаючи про долю свого татуся. І ми цим скористаємось. Мій друг та колега, в якого відбудеться вечір нам в цьому допоможе. Будьте гарно вдягнені та ознайомтесь добре з цим типом. Зустрінемось завтра на місці, адреса вже в ваших телефонах.

І дійсно, всім прийшло смс. Чон пішов на гору, вочевидь до себе в кімнату, а після роз'їхалися й інші. Завтрашній день обіцяв бути цікавим.

Хаюн повернулась до дому, сіла на ліжко і прочитала смс в якому було написано все про молодого хлопця. Він був досить гарним, але самозакоханим, як і більшість діточок багатіїв. Це було ясно.

Ко відкинула телефон і лягла. Вона була втомленою від сьогоднішніх подій на стільки, що навіть не роздягнулась і заснула.

На ранок вона швидко про це пожалкувала. Швидко прийнявши душ, дівчина одягнулась і вийшла на вулицю аби поснідати в якомусь кафе і згадати як було добре в ті моменти коли не треба ховати трупи і провертати погані справи. Іноді їй здавалось, що її професія заключається не в допомозі мафії, а в допомозі охоронцю кладовища. Тіл було дуже і дуже багато.

Потім прийшло смс від Сонтека.

"Я тобі таку-у-у сукню купив, очі випадуть як побачиш"

Хаюн усміхнулась, допила каву і пішла до Сона.