старший брат

//чого ти став другим?..\\

*я увесь цей час сиділа в телефоні, і джея не було чутно навіть, тому я вирішила встати і піти до нього в кімнату*
- джей?..
*він мовчав, тоді я відкрила двері, і зайшла до нього, а він грав у ноутбуці*
- ей?
х: чого ти хочеш?
- чого ти не відповідаєш?..
х: а повинен?
- ну..хоча б щось..
х: ні, я тобі нічого не повинен, йди в свою кімнату
- я хочу бути з тобою..
х: а я не хочу, щоб ти зі мною була
- чого?..
х: ти вже мене дістала
*опустила голову*
х: їсти не хочеш, нічого не хочеш в цьому житті, як ти далі будеш жити? тобі 16 років, ти думаєш я буду тебе забезпечувати?
*мовчала*
х: я всього лише брат, я можу просто тебе захищати, не більше, ти можеш мені дзвонити, і казати що сталось я усе вирішу, але не годувати тебе, коли тобі вже 16 років
- так не годуй..
х: легко сказати, а потім щоб були проблеми у тебе зі здоров'ям? тебе ж окрім мене і мами не буде лікувати ніхто, сама ти себе не вилікуєш, бо я знаю як ти сама лікуєшся, сидиш увесь час в своєму телефоні, мені потрібно забирати у тебе його
- ні, не потрібно..
х: так без цього ніяк, ти не зрозумієш, і далі будеш сидіти в ньому, ти собі зір зіпсуєш тим більше
- м..
х: тому мені прийдеться забрати його
- я не віддам..
х: віддаси
- ні..
х: так
*він встав, і підійшов до мене*
х: де він?
- чого ти взагалі мною керуєш?
х: бо я твій брат, старший
- це нічого не означає ще
х: означає багато що, тому закрий рота, і віддай телефон
*дивилась на нього, але телефон не віддавала*
х: т/и
*мовчала*
х: не дратуй мене, бо ти знаєш чим це закінчиться
*мовчала, тоді він взяв мене на руки, і пішов в мою кімнату*
- ей!..
*він поставив мене на підлогу, забрав легко у мене телефон, і сам кудись пішов*
- я ненавиджу тебе! віддай телефон!..
*хотіла побігти за ним, але він зайшов вже в кімнату з ременем, і взяв мене за руку сильно її стиснувши*
- ай!..
х: я ж сказав, що це погано чим може закінчитися
- телефон віддай!..
х: ні
*подивилась в його очі, а він дивився в мої очі строго*
- за що?..що я зробила не так?..чого не можна було по другому це вирішити?..
х: можна було, але справа в тому, що ти не слухаєшся мене
*закотила очі, і тяжко зітхнула*
- мм..
*він ще тримав мою руку міцно, і я вдарила його туди і він зігнувся*
х: ай!! т/и!!!..
*штовхнула його на ліжко він впав на неї, і встиг захопити мене за худи, тому я впала разом з ним*
- ай..
х: чого ти така не слухняна!!? все для неї робиш! а вона так поступає з братом!!
- ти забрав мій телефон! а ще керуєш мною!
х: та тому що я не хочу щоб ти зір зіпсувала!! це добрим не закінчується!! а те що я тобою керую, я хочу просто щоб ти слухала хоча б свого брата, тому що будь хто б мріяв про такого брата як я у тебе, ти цього не зрозумієш зараз, бо якщо б не я у тебе був, то хтось б інший, і він вже б на моєму місці вбив тебе!
*він тяжко вдихав, а я подивилась на нього*
х: знаєш що..я напевно знову поїду туди..звідки приїхав..мене там впринципі дівчина чекає..я сказав що поїду до своєї сестри..бо сумую за нею..а її залишив там одну..краще б я не їхав сюди..а залишився з нею..
*я впала в ступор коли почула що в нього є дівчина*
- а..
х: хоч вона моя не сестра..але тим більш вона мене слухається..я тебе їй показував фото, вона сказала яка мила дівчина..і вона сказала сподіваюсь вона тебе слухає..я сказав так..але.. здається що ні..я не знав що почую слова від своєї сестри такі як "я ненавиджу тебе"
*він майже плакав, але тримався*
х: я поїду від сюди..маму заберу потім..
*він встав ледь як, і вийшов з кімнати, але потім повернувся і сказав*
х: ти думала я настільки злий, що буду бити свою молодшу сестру?..я просто хотів щоб до тебе трішки дійшло те що не доходило..а ти відразу починаєш бити бо думала що я тебе вдарю..ти хоч трішки починай думати головою..
*після слів він пішов*
- а..я..
*подивилась у вікно, і тяжко зітхнула*
- бля..
*встала, і прибігла до нього в кімнату, а він почав збирати речі*
- джей..вибач мене..я не знаю що до мене дійшло..
*він мовчки збирався*
- я більше не буду цього робити..прошу не кидай мене одну здесь..
*він подзвонив матері*
•їх дзвінок•
м: що сталось синку?
х: мам, я виїжджаю от сюди, і тебе заберу, добре?..
м: а що сталося?
х: я не хочу про цю тему розмовляти
м: добре, т/и ж з нами поїде?
*він подивився на мене*
х: ні
м: а чого?
х: мам, давай пізніше поговоримо про це? бувай
м: добре, бувай
*джей поклав телефон в кишеню штанів, і закрив чемодан*
- джей..ти серйозно?
х: думала жарти жартувати буду?
- але..
х: ніяких "але" прощавай
- джей!..ні!..
*я прибігла до нього, і взяла його за худи*
- прошу не залишай мене..я буду слухати тебе.. обіцяю..могу зробити усе що хочеш..
х: т/и, тобі вже 16 років, займи чимось себе, досить сльози пускати
- ні..я..я не справлюсь сама..
х: справишся, відпусти мене
- ти думаєш якщо мені 16..то я вже самостійна?..або вже доросла стала?..
х: ну взагалі то так, я втомився з тобою грати ось цей дитячий садок, ти повинна усе сама вирішувати вже, домовлятися, і заробляти гроші
- ти ж сказав що за мене будеш вирішувати будь що..
х: казав, але ти вже повинна сама, добре якщо б тобі було 12 років, я б ще заступився за тебе, а зараз, якось давай сама
- я пропаду без вас..
х: т/и, досить на жалість давити
*він слегка обійняв мене, і хотів вже піти, але я тримала його міцно за руку*
х: т/и..
- не..
*хоч мені і було 16, але я всеодно залишилася тою маленькою дівчинкою, котра не хоче щоб мене кинули..як це зробив мій батько*
- джей..не роби як батько..
*ось тут джей подивився на мене, і закусив губу*
- не роби помилку..як робив твій батько..ти у мене один залишився котрий виховав..і котрий був постійно поряд..коли мені було погано..
х: мм..
*джей почав згадувати слова бабусі, коли я ще не народилася навіть*
б: джей, пообіцяй що будеш виховувати свою маленьку сестричку, і що будеш з нею постійно поряд, при будь-яких обставинах, але поряд, і не роби як батько, не йди від неї, ти у неї залишився один в житті, котрий зможе її захистити будь-коли, і вирішити за неї якись проблеми, якщо навіть вона виросте, вона всеодно залишиться твоєю маленькою дівчинкою
х: добре бабусю, обіцяю
*після згадування, у джея потекли сльози і він сів на коліна, і закрив обличчя руками*
- джей?..
*він почав тихо плакати, а я обійняла його міцно, і поцілувала в руку*
х: вибач бабусю..я поганий внук..і брат..
- ей?..джейка?..
*поклала його голову собі на коліна*
х: я не хотів робити їй боляче..я намагався зробити їй щасливою..
- ти про що джей?..
*взяла його обличчя в свої руки, і подивилась в його очі*
- усе гаразд..тихіше..
х: я поганий брат..
- ні..ти дуже добрий..ти кращий за інших..ти особливий за всіх..ти не такий як всі..
х: ні..я зробив..тобі боляче..
- ні..ти що?..ти ніколи не робив мені боляче..
х: я хотів тебе тут залишити т/и..
- але не залишив..
х: бо я обіцяв бабусі..що не залишу тебе..при будь-яких обставинах..
- бабусі?..
х: так..це матуся нашої мами..наша бабуся..
- а чого я її не бачила?..
х: бо вона померла..коли ти навіть не народилася..
- м..
*я подивилась в сторону, і закрила очі, а джей подивився на мене*
х: не здумай плакати..
*закрила обличчя руками, а джей тяжко зітхнув, і взяв мене на руки*
х: т/и..я поряд..я не залишу тебе ніколи..
*подивилась в його очі, зі сльозами*
- т..точно?..
х: звісно..
*слегка усміхнулась, і дивилася на нього*
- а це правда що..у тебе дівчина є?..
х: та ні..
- а навіщо сказав тоді?..
х: а..та..я не знаю..
- для чого?..
х: а..давай спати?..я так втомився..
- нее, кажи для чого
х: т/и..я не можу..
*тяжко зітхнула, і вилізла з його рук*
х: вибач..я не можу сказати..
- будь ласка..скажи..
*засунула свої руки йому під худи*
х: м..не можу..
*почала водити пальцем йому по пресу, тоді він закотив очі*
х: не можу кажу..
*він закусив губу, і взяв мене на руки, і поклав на ліжко*
х: спи..зайка..
*він усміхнувся мило, а сам пішов на кухню, я начебто почала здогадуватися чого він не може сказати, але я хотіла щоб він сам сказав*

(ураа, я сьогодні виспалася добре, тому написала продовження, як ви? я вже чекаю 30 число щоб поїхати додому і там вже продовжувати писати багато продовжень, і ще з других історій потрібно написати продовження, тому чекайте💞)