старший брат

розуміння того, що як раніше вже не буде

*коли машина перевернулась, то джей відразу взяв мене за руку, але він впав в непритомність, а у мене з'явилися рани порізи, і пішла кров з носа*
- АЙ!...
*я дуже була налякана, і подивилась на руку джея*
- д..джей?..
*подивилась на нього, і в нього були закриті очі*
- джей ні!!..
*я стиснула його до себе, і почала плакати йому в груди, але потім почала намагатися зробити йому те від чого він б відкрив очі*
- джей!!...ти не можеш кинути мене!..
*перевірила чи стукає у нього серце, і воно стукало, але дуже повільно*
- дихай..будь ласка..живи..
*приїхала швидка, і поліція, і врач відразу почав нас витягувати з під машини*
- мм..
*другий врач взяв мене на руки, а джея поклали кушетку, а мене посадили біля нього*
- джей..
*поклала свою руку йому на груди, і почала кашляти сильно, через хв 20 ми були в лікарні, його повезли в реанімацію, а мене відвели в кабінет, і обробили рани, але ще на знімку показало що у мене зламана рука, але із-за болі повсюди я її не відчувала*
- я хочу к джею..
*на мене одягли гіпс, і я вийшла з кабінету, і сіла на лавочку*
- м..
*тяжко зітхнула, і ближче до вечора джея вже переклали в палату, і я тоді встала, і підбігла до лікаря*
- можна зайти?..
в: заходьте, ти йому хто хоча б?
- сестра..
в: добре, заходь
- дякую..
*я забігла, і підійшла до нього*
- джейка..
*підійшла ближче, і сіла на крісло, і поклала свою голову йому на груди*
- як я кохаю тебе..ти кращий брат у світі..
*почала другой рукою пальцем водити йому по губам, а потім щоках, і я всю ніч не спала а дивилась за ним, і коли настав ранок, то він почав трохи відкривати очі, але я цього не бачила я спала на підвіконні*
х: мм..
*він повністю відкрив очі, і подивився навкруги, і побачив мене*
х: ти хто?...
*я не знала що він загубив пам'ять, і спала міцно, і обійняла себе, бо було холодно*
х: м..
*він почав вставати, але я ніби відчула це, і відразу проснулась, і стрибнула з підвіконня, і підійшла до нього*
- не вставай
*він подивився в мої очі*
х: ти хто така?..і чого я тут?..
- джей..в сенсі хто я?..я твоя сестра..т/и
х: я не знаю хто така т/и..у мене немає сестри..
- ти знущаєшся?..
х: ні..я правда не знаю..
*він був розгубленим, в зайшов врач*
в: як він?
- він пам'ять загубив..
в: оу..
- що мені робити тепер?..він зі мною додому не піде..
в: покажіть ваші фотографії
- думаєте допоможіть?
в: думаю що так
*почала шукати свой телефон*
- ай точно..він розбився коли ми попали в аварію..
в: м..
*він вийшов з палати, а я подивилась на джея*
х: що?..
- ми з тобою брат і сестра..
*він мовчав, і дивився в мої очі, і його очі були дуже втомлені*
- я кохаю тебе..
*він ще мовчав, і закрив очі, тоді я підійшла до нього, і почала гладити його по волоссям, а він почав засинати*
- милий..
*в нього не було сил навіть розмовляти*
- я тобі верну пам'ять..нашими фотографіями
х: мм..
*я вийшла з палати, і пішла додому, вдома я знайшла все таки фотографії, і пішла до лікарні, коли прийшла, то зайшла в палату, джей вже не спав, а дивився у вікно*
х: ти чого?
*підійшла до нього, і дала йому папку з фотографіями, він відразу не зрозумів, але потім почав дивитися, і дивився то на мене, то на фотографії*
х: це ми?..
- угу..
*він слегка почав згадувати якись моменти*
х: т/и..
- так..
*він подивився на мене, а у мене по щокам були вже сльози*
х: я згадав..не плач..
*він взяв мою руку, і поцілував її*
х: усе добре..я згадую потихеньку..
- ти вряд чи усе згадаєш..
*подивилась на нього, а сльози лилися ще більше*
х: згадаю..
- пам'ятаєш як ми цілувалися?..моє день народження?..
х: т/и..я усе згадую..дай мені час..
*тяжко зітхнула*
- точно?..
х: звісно..
*подивилась на його губи*
- тобі погано?..
х: дуже..
*підійшла до нього ближче, і хотіла його обійняти, але не виходило, бо було не зручно*
х: м..
*він сів на ліжко, йому можна було вставати, але не надовго, більшість йому потрібно було спати*
- тобі ж не можна сидіти або вставати..
х: можна..
*він взяв мене на руки, і посадив собі на коліна*
- джей..
х: тихіше..
*він поклав свої руки мені на талію, і дивився в очі*
- ти ж згадав?..
х: що саме?..
- ну..про все..
х: є трохи
*слегка усміхнулась, і тягнулась своїми губами до його губ*
х: що ти робиш?..
- я..а..
*подивилась в сторону, і закрила очі*
💭бля..т/и..йому ж погано..а ти зі своїми поцілунками..💭
х: т/и..я кохаю тебе..
- згадав..
х: так..
*мило усміхнулась, а він ніжно поцілував мене в губи, і ми ніжно обійнялись, і я хотіла вже перейти на те щоб зняти одяг його, але він перестав цілувати*
х: не тут..
- м..
*подивилась в сторону, а він ніжно обійняв*
х: малая..
*він усміхнувся, і тоді я встала з його колін*
- точно згадав
х: хах, звичайно, як я могу забути свою малую?
- ц..стоп..ти не забував?..
х: я згадав, я трохи загубив пам'ять після..
- так..
*я поцілувала його в щоку, і обійняла його за шию*
х: мені вже легше становиться поряд з тобою..
- мм..
*він почав щекотать мене, а я почала сміятися, і бігати по всій палаті, а він усміхнувся, і став з ліжка, і підійшов до вікна*
- ти ніби старий дідусь, підійшовши до вікна
х: хаха, а ти ніби мала дитина, бігаєш повсюди
- ц..
*підійшла до нього, і обійняла за торс*
х: мені не можна бігати
- чого?..
х: боляче ходити
- а..
х: угу..я ледве ноги не загубив закриваючи тебе за собою, коли ми в аварію попали
*замовкла*
х: я встиг взяти тебе за руку одну, хотів ще одну взяти, але не встиг, це тому щоб ти не зламала собі руки, але я не захистив ще одну руку, тепер із-за мене вона зламана у тебе
- джейден..ти не винний..
х: навіть не сперечайся, це моя винна
- але..я цю аварію накоїла..
*він подивився на мене серйозно*
- вибач..я не хотіла того робити..я почала до тебе лізти..ти не справився з кермом..
х: я спровокував тебе на це
- ні, я була п'яна..і по дорозі додому я захотіла тебе, я почала до тебе лізти, і..
х: т/и, це я винний у цьому, якщо б я в один момент не почав тебе жаліти, або захищати, і цілувати, такого б не було, мені просто було потрібно відноситися до тебе як до речі, я тоді не відчував нічого, не страха, не образи, і не любов
*замовкла*
х: і ти до мене звикла, і я ще в один момент сказав тобі чи не хочеш ти зустрічатися зі мною, і потім усе почалось, мені потрібно вже вчитися і працювати десь, а не страждати із-за кохання, котре мене знищує
- кохання..це я?..
х: ні, пам'ятає нессу? пам'ятаєш стейси?
- угу..
х: ось, а ще і з тобою якесь "кохання" котре я взагалі не можу зрозуміти, я скоро перестану вірити в будь яке кохання
- м..
х: любов це не моє, я повинен вчитися, скоріш за все, вже працювати десь, і заробляти гроші, а не бути в палаті із-за аварії
- так вчись..працюй..
х: легко сказати, мені потрібно їхати, а ти без мене не можеш навіть хвилину побути, як мене їхати на рік, якщо ти боїшся без мене жити? ти знаєш що тобі не 10, тобі 18 скоро буде, тобі теж потрібна праця, десь жити, знайти собі хлопця, або просто працювати і їздити по країнам, а не стояти поряд зі мною все життя своє
*опустила голову*
х: потрібно вже дорослішати т/и, а мені треба вже працювати
- добре..
х: не ображайся на мене, і те що я кажу, я кажу вже прямо, щоб ти зрозуміла мене, і прийняла рішення, бо це твоє життя а не моє, і ти в ній автор
- угу..
х: скільки мені потрібно ще тут лежать?
- я не знаю..
х: спитай йди
*вийшла з палати, і не змогла зрозуміти, це його так аварія змінила? бо він ніколи в житті таке не казав мені*
в: як він?
- добре, а скільки йому потрібно лежать?..
в: 2 тижні
- добре
*зайшла в палату*
- 2 тижні..
х: ой бля..я вже втомився..
- м..можна з тобою спати?
х: не знаю, ти б краще додому пішла
- я хочу з то..а..краще піду..надобраніч
*вийшла з палати, і коли йшла додому, то думала усе те що він сказав, я дуже хотіла бути з ним, бо я звикла з ним постійно бути повсюди, але потрібно якось міняти своє життя*
•pov джея•
💭я зрозумів що вона хотіла сказати, але я багато що їй сказав, тому вона розгубилася, я знаю що це я винний в тому що зробив так щоб вона звикла до мене, тепер вона хоче бути тільки зі мною, це вплинуло на її життя в майбутньому..але я сподіваюсь що вона впорається з цим..бо вона у мене сильна..💭

(боже я так втомлююсь від навчання, а тільки 4 день, а я вже хочу знову канікули, часу немає писати, бо школа, потім уроки, а після всього я хочу спати дуже сильно, але сьогодні я знайшла на вечір сили, і вирішила написати продовження☺️)