старший брат

як швидко він подорослішав..

*я вийшла з кімнати, щоб перевірити чи все добре з хлопцями, як раптом у двері хтось постукав*
- хто це?
*я спустилася у низ, і на мене подивився назар і брайс*
б: це хто?
- таке ж питання
н: так відкрийте, чого боїтеся?
*я підійшла до дверей*
б: може не варте?
*я відкрила двері, і там стояв джейден*
- джей!!!
*стрибнула йому в руки, і дуже міцно його обіймала*
х: моя рідна
*він зайшов в дім, і подивився на хлопців*
х: привіт
б: хай
н: здоров
*я нарешті вилізла з його обіймів, і подивилась на хлопців*
- знайомся, це назар, а це брайс
*джей довго на них дивився, також і хлопці на нього дивились*
- ей? чого ви?
б: а твоє прізвище випадково не хосслер?
х: хосслер
б: тю, так я тебе знаю, ми в дитинстві всі дружили у трьох
н: а я думаю кого ти мене нагадуєш..
х: а..брайс ти ще в дитинстві пам'ятаю стрибнув з першого поверха, бо хотів гуляти
б: хаа, так, це було
- чого?
х: хаха, та не важливо
- ну гаразд, їсти щось будете?
х: так
*хлопці теж сказали так, і я почала готувати*
х: потім прийдеш в мою кімнату, поговоримо
- а..окей
*приготувала, і вже була в кімнаті джея*
- може з початку поїси?
х: ні..йди сюди..
*підійшла до нього, а він притягнув мене за талію ще ближче так що я сіла йому на коліна*
- що ти робиш?..брайс та назар тут..
х: м..всеодно
*дивилась на його очі, а він почав заправляти моє волосся за вухо*
х: ти так змінилася після того як я поїхав
- мені здається що ні
х: тобі здається так, а насправді ти стала другая
- мм..
х: знайшла собі друзів, хлопців, бо раніше ти не могла знати будь-якого хлопця, бо була залежна від мене тільки
- ну..це так..
х: ну ось
- але я всеодно залежна від тебе, хоч цього не показую
х: я б так не сказав, ти ось майже хлопця собі знайшла
- ні, вони друзі
х: хіба?
- так, ти чого?
х: та так..
- мені здається, що ти ще мене кохаєш, і не як сестру
х: це в минулому, я кохаю тебе тільки як сестру, ти забула ту розмову в лікарні?
- м..як скажеш..
*встала, і підійшла до дверей*
- йди їсти
х: я потім
- джей, я знаю що ти нічого не їв
х: звідки тобі знати? може я їв
- навіщо тоді брехати що ти хочеш їсти?
х: не знаю навіть, хай хлопці їдять
- джей, але я і для тебе готувала
х: ну то викинь тоді, або сама поїси
- ти серйозно?
х: ага, йди вже, я хочу спати
*вийшла з кімнати, і миттєво потекли сльози*
- блять..
*спустилась в низ, і почала насипати хлопцям їсти, і до мене підійшов назар*
н: та я сам..т/и?..чого ти плачеш?..
- неважливо, забудь
*він підійшов к брайсу*
н: брайс..
б: а?
н: т/и плаче чогось..
*брайс встав, і підійшов до мене, і повернув мене до себе*
б: що сталось?
- їжте..
б: ні, що з тобою? хто тебе образив?
н: невже джей?
б: він не міг, вона його сестра, вряд чи він щось б зробив з нею
н: думаєш?
б: знаю, краще поклич його, може він знає, все таки брат
н: оке..
- ні, не потрібно, усе добре, я піду краще в кімнату
*хотіла піти, але брайс тримав мене*
б: клич
н: угу, джейден!!
*він сидів на ноутбуці, і грав в якусь гру*
х: блять, що?!
н: йди сюди
х: ц..
*він спустився, і подивився на нас всіх*
н: тут..т/и плаче..точніше плакала
*він подивився на мене*
- вже усе добре, у мене таке буває
*джей підійшов до мене ближче*
х: кажи що сталось
- та у мене просто перепади настрою
*він взяв мене на руки, та поніс в кімнату*
- та бля..
*коли приніс, то поклав на ліжко*
- дякую, я якраз спати хотіла
*закрила очі, а він поклав свою руки мені під худи*
- мм..
х: т/и, кажи, інакше буде гірше, ти думаєш я з тобою буду гратися? або сперечатися? ні
- ти..ти просто дивний..з початку кажеш йди з кімнати..потім обіймаєш як ні в чому не бувало
х: із-за цього? ти серйозно?
*подивилась в сторону*
х: боже, я ж просто втомився, що мені ще треба було казати? досить вже накручувати себе, це до хорошого не доведе
- я знаю..
х: ну ось, в чому проблема?
- не в чому..
х: ну і усе, йди займатися чимось
*закрила очі*
- я спати хочу..
х: ну спи
*тяжко зітхнула, і він далі продовжував сидіти в ноутбуці*
💭всеодно він якийсь дивний..може це через те що він подорослішав..так хочеться знову відчути те коли ми були маленькі..сварилися постійно..ображалися на друг друга..це був кращий час..ось б повернутися туди..хоча б на годину..💭

(ну шо, може написати про згадування їхнього дитинства? якраз зможу багато написати, бо зараз коли вони дорослі не знаю що навіть писати, окрім вечірки, і університету, тому напевно буду писати все таки їх дитинство)