Щось трапилось зі світом Алкеї. Щось змусило зруйнувати союзи, що тривали тисячоліттями. В землях Ніару запанував культ Пресвітлого - могутнього бога, що ненавидів темряву й закликав знищувати все, що мало в собі сліди темної магічної сили. Й не ва...
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Примарний ліс п'янив і збирав почуття в одну струну, натягнуту до болю. Він кликав, співав йому пісню про те, що нема нічого солодшого за забуття. Розчинитись, щезнути в зеленому морі, що огортало його, чіплялось липким листям, дрібними колючками зарослів повзучих трав і кущів.
– Сюди, сюди, до нас.
– Іди до нас.
– До нас...
Чув він вкрадливий шепіт, що, здавалось, лунав звідусіль і заповзав у його свідомість, мов солодка отрута.
– Я йду, йду, – промовляв він, продираючись крізь буйну рослинність, стрибаючи по коренях гігантських дерев, що спали, оповиті товстим килимом з моху й ліан.
Едель Елі-езер, наймолодший син роду Каланііт третій день блукав у Примарному лісі, не розбираючи стежок, заглиблюючись все далі й далі в дикі хащі, огорнуті густим туманом, що ніколи не розсіювався. Хащі, сповнені напіврозумних істот, тварин і рослин, для котрих ейрі, наділені магією були ласим шматком, бажаною здобиччю, що зараз безрозсудно прямувала в самісіньке лігво потвор, спраглих до магічної й життєвої сили.
Ліс вивчав безумця, що так настирливо йшов на зустріч своїй смерті. Впертий хлопчисько, котрий не знав цінності життя й в гонитві за своєю метою готовий був загинути тут, в нетрях, борсаючись, мов муха в павутині в тенетах з ліан й гілок.
– Де ж ви... – питав Едель, витираючи піт й розплутуючи руками колючі гілки.
Численні подряпини й порізи не встигали заростати, як на їх місці одразу ж з'являлись нові.Рубати зарослі ейрі боявся, щоб не гнівити ліс.
Знесилений та голодний, він все йшов і йшов, бо бажання здобути те, чого він прагнув, було сильнішим за втому, за страх та голод.
– Сюди, сюди...
Несподівано хлопець опинився на круглій галявині, вкритій квітами й невисокою травою. Втомлений впав на землю, та чийсь голос зовсім поруч змусив його підвестись.
