Драко Малфой — йобаний староста школи серед хлопчиків. Вмерти і не встати.
Герміона дивилася на Макґонаґал так, ніби бачила професора вперше. Або, скоріше, ніби до потилиці щойно прилетіло чимось важким. Залізним. І тепер від місця удару розходився не біль, а розпечений... жах.
Це неможливо.
— Повірити не можу, — ледь чутно промовила вона.
Мабуть, недостатньо тихо, щоб слова вислизнули від чуйних вух Макґонаґал, яка тут же підняла спокійні очі.
— В що не можете повірити, міс Ґрейнджер? - голос теж звучав спокійно.
Начебто взагалі нічого особливого не відбувалося.
Ніби це не Герміона з проклятим Малфоєм ділитиме прокляту спільну вітальню в проклятій Вежі старост! Губи стиснулися самі собою, поки Макґонаґал розмірено продовжувала говорити очевидне:
— На початку кожного навчального року директор обирає старост школи серед дівчаток і серед хлопчиків, про що ви добре знаєте. У липні ви отримали совою лист-повідомлення?
- Так.
— І дали свою згоду вступити на цю посаду. Ось воно, прямо переді мною.
Дала згоду.
Звичайно, чорт забирай, я дала згоду! — закричав внутрішній голос. Герміона стискала руки в кулаки, переборюючи бажання міцно обхопити себе за плечі і гарненько пошкодувати. Або закричати. Так, безперечно, вона б зараз закричала так, що все прокляте крило розвалилося б по камінчику!
Їй випала честь представляти жіночу половину школи.
Їй дістався довгоочікуваний значок старости. Мерлін, вона все життя чекала, коли ж у неї з'явиться шанс опинитися на цій посаді! А зараз...
Тепер Малфой знищить усі її плани. Знищить мрію стати Кращою. Так як знищував все! О, він це любив - руйнувати своєю огидною поведінкою те, що люди старанно створювали роками праці, збираючи, як посудина з найдрібніших черепків. Він це вже робив! Йому навіть не доводилося бути з нею в одній кімнаті! Його тут не було, а він уже знищив її мрію!
Колись Герміона зламала йому ніс. Зараз Герміоні хотілося його задушити. Було неймовірно приємно уявляти, як пальці стискаються на його горлі і... Мерлін, якби Малфоя можна було вичавити, Гоґвортс захлинувся б у морі самолюбства та огидної, майже болісної впевненості в собі!
ВИ ЧИТАЄТЕ
Платина та Шоколад
FanficКоли від утоми хочеться здерти з себе шкуру, приходить порятунок. У ненависті та люті. У хронічній злості. У болі, що повертається. І усвідомлення: будь-який порятунок тимчасовий. Авторські вольності, елементи АУ: 7 курс, Волан-де-Морт помер, Дамблд...
