Блейз влетів до Великої зали подібно до вихору, не звертаючи уваги на чотирьох пуффендуйців, що відскочили в бік. Малфой сидів на своєму звичному місці, знайти його не склало ніяких труднощів. Це навіть практично не дивувало, хоча зазвичай сніданок вже добігав кінця, коли Малфой хотів спуститися. Він ніколи не поспішав. Хтось коли-небудь бачив Малфоя, що біжить або поспішає? Навряд чи. Тим більше, не після пиянки. Хоча зараз Блейз сумнівався, що Драко сьогодні взагалі вдалося поспати, судячи з втомлених, запалених очей, що вперлися в тарілку перед собою.
Малфой майже доїв, коли Забіні сів поруч, осідлавши лавку, не зводячи з блідої вилиці напруженого погляду. Шкіра в цьому місці починала неприємно свербіти, і Драко скривився. Мовчки відправив до рота чергову порцію омлету і потягнувся рукою до келиха з какао, коли Забіні не витримав і різко нахилився вперед.
- Ти з глузду з'їхав, Малфой?
Голос був тихий і трохи охриплий після вчорашнього, але в ньому виразно читалася зацікавленість.
Драко перевів на нього спокійний погляд, підводячи брови в німому питанні. Блейз чекав, практично ідентично повторюючи його вираз обличчя.
- Попий. Сушить же, — Малфой ліктем підсунув до нього графин із водою.
- Сам попий, - прошипів Блейз, нахиляючись ще ближче. І зашепотів ще лютіший і голосніший: — Що у вас сталося? Це тому, що він виступав учора?
Драко знову уткнувся в тарілку, розколюючи шматочки бекону, що залишилися, на виделці.
- Ні.
- Тоді що?
Салазар... Драко розповідав Блейзу все. Все про батька, все, що відчував, виживаючи цього літа. Але зараз він не міг змусити себе видавити ім'я тієї, через яку вчора побив довбаного кретина Монтегю. Він сам не приймав цього факту і тим більше не хотів, щоб один із його нечисленних друзів подумав, ніби Малфой остаточно з глузду з'їхав. А може, в нього справді їде дах?
На нервовому ґрунті. Чому б і ні?
Він знову підняв погляд на Забіні, який терпляче чекав, хоча терпець цей стрімко закінчувався. Відклав вилку.
— Цей виродок ґвалтував дівчину.
Блейз застиг, хоч, здається, тільки збирався перекинути ногу через лаву, щоб сісти рівно і приступити до їжі.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Платина та Шоколад
FanficКоли від утоми хочеться здерти з себе шкуру, приходить порятунок. У ненависті та люті. У хронічній злості. У болі, що повертається. І усвідомлення: будь-який порятунок тимчасовий. Авторські вольності, елементи АУ: 7 курс, Волан-де-Морт помер, Дамблд...
